Язи­ка­та Хвесь­ка

      Ми­ну­ло­тиж­не­ві сло­ва Ми­хай­ла Пог­ре­бин­сь­ко­го, ві­до­мо­го по­лі­то­ло­га і рад­ни­ка гла­ви Ад­мі­ніс­т­ра­ції Пре­зи­ден­та, про те, що ус­пі­хи опо­зи­ції на єв­ро­пей­сь­кій аре­ні, зок­ре­ма у ПА­РЄ, по­яс­ню­ють­ся пе­ре­ду­сім кра­щим знан­ням ан­г­лій­сь­кої мо­ви її чле­на­ми, гід­ні всі­ля­кої по­пу­ля­ри­за­ції. Як бу­де на­пи­са­но в ан­а­лах су­час­ної по­лі­тич­ної іс­то­рії, «те­ма важ­ная и ак­ту­аль­ная». Це від­к­рит­тя гід­не за­не­сен­ня до під­руч­ни­ків з між­на­род­них від­но­син та ін­ших пот­ріб­них у на­род­но­му гос­по­дар­с­т­ві на­ук. «Зрі в ко­рєнь!» — Козь­ма Прут­ков був пра­вий, хо­ча «языка­ми не вла­дел». Так ось.

      По­ки пар­ла­мен­т­сь­ка біль­шість ім. ІІІ тер­мі­ну для Л.Д. Куч­ми зак­ло­по­та­на тим, що «від­би­ває» вкла­де­ні ще в 1999-му і 2002 ро­ках гро­ші й пот­ро­ху «де­ри­ба­нить» за­галь­но­на­род­ну влас­ність, так зва­ні «опо­зи­ці­о­не­ри» і со­ці­аль­но близь­кі до них «гран­то­же­ри», об­к­лав­шись під­руч­ни­ка­ми з ліх­тен­ш­тей­н­сь­ко­го ді­а­лек­ту ні­мець­кої мо­ви, вста­но­ви­ли кон­такт з фрау Ре­на­тою Воль­венд та її под­ру­гою Хан­не Се­ве­рін­сен.

      Кон­фі­ден­цій­ні дже­ре­ла по­ві­дом­ля­ють, що «за­зуб­рю­ван­ня» склад­них мо­даль­них ді­єс­лів­них кон­с­т­рук­цій суп­ро­вод­жу­ва­ло­ся спіль­ним роз­пит­тям ка­ви «Ам­ба­са­дор» і пи­ва «Маг­нат».

      По­дей­ку­ють, що гро­ші на цей нед­руж­ній що­до ук­ра­їн­сь­кої вла­ди акт ви­ді­ли­ли па­но­ве Гербст і Со­рос! Та­кож ста­ло ві­до­мо, що прав­ди­вою ме­тою при­їз­ду Мі­хо Са­а­каш­ві­лі до Ки­є­ва бу­ло прий­нят­тя ним іс­пи­ту з TOEFL у Вік­то­ра Ющен­ка, Юлії Ти­мо­шен­ко та Олек­сан­д­ра Мо­ро­за. У цьо­му, мов­ляв, і по­ля­гає сек­рет ши­ро­ко об­го­во­рю­ва­но­го у по­лі­тич­них ко­лах «гру­зин­сь­ко­го ак­цен­ту» ук­ра­їн­сь­ких ви­бо­рів-2004.

«Шпре­хен зі... ін­г­ліш?»

      Зі слів Ми­хай­ла Пог­ре­бин­сь­ко­го вип­ли­ває, що го­лов­ною по­мил­кою вла­ди вза­га­лі і пар­ла­мен­т­сь­кої біль­шос­ті зок­ре­ма є від­п­рав­ка на се­сію Пар­ла­мен­т­сь­кої Асам­б­леї Ра­ди Єв­ро­пи не тих, ко­го тре­ба бу­ло б пос­ла­ти. Ска­жі­мо, цьо­го ра­зу мі­сію за­хис­ту «чес­но­го іме­ні» куч­мів­сь­кої по­літ­ре­фор­ми пок­ла­ли на ко­му­ніс­тів Си­мо­нен­ка та Олій­ни­ка i «тру­до­ви­ка-про­мис­лов­ця» Ра­хан­сь­ко­го. Не­е­фек­тив­но! Тре­ба бу­ло по­си­ла­ти в Єв­ро­пу тих, хто змо­же «спі­ка­ти» по-їх­ньо­му. От, ска­жі­мо, Гри­го­рія Сур­кі­са, Во­ло­ди­ми­ра Щер­ба­ня, Бог­да­на Губ­сь­ко­го, Олек­сан­д­ра За­до­рож­ньо­го, Вік­то­ра Пін­чу­ка. За да­ни­ми ав­то­ри­тет­но­го що­річ­ни­ка «Хто є хто в Ук­ра­ї­ні», во­ни віль­но го­во­рять ан­г­лій­сь­кою, а зять Пре­зи­ден­та ще й по­люб­ляє «су­час­ну ан­г­ло­мов­ну лі­те­ра­ту­ру».

      У гру­пу їх­ньої під­т­рим­ки мож­на бу­ло б за­пи­са­ти та­ких ан­г­ло­фо­нів, як Во­ло­ди­мир Гор­бу­лін, Во­ло­ди­мир Се­ми­но­жен­ко, Олек­сандр Лав­ри­но­вич, Ігор Ба­кай, Дмит­ро Та­бач­ник, а та­кож і нар­де­па-пе­ре­біж­чи­ка з «На­шої Ук­ра­ї­ни» Во­ло­ди­ми­ра Ма­кє­єн­ка. Ос­тан­ній точ­но не дасть по­мер­ти куч­міс­там з го­ло­ду в єв­ро­бу­фе­ті, бо якийсь час пра­цю­вав дис­пет­че­ром у між­на­род­но­му ае­ро­пор­ту «Бо­рис­піль» і мо­же ан­г­лій­сь­кою поп­ро­си­ти тро­хи їжі...

      А за ро­бо­ту в ку­лу­а­рах і пре­су­ван­ня «ко­лєб­лю­щiх­ся» єв­ро­пар­ла­мен­та­рі­їв міг би від­по­ві­да­ти пер­ший ві­це-прем'єр Аза­ров. Хо­ча, зна­ю­чи про кра­су і ми­лоз­вуч­ність аза­ров­сь­кої ук­ра­їн­сь­кої, мож­на при­пус­ти­ти, якою є якість йо­го ан­г­лій­сь­кої... За по­над де­сять ро­ків в ук­ра­їн­сь­кій по­лі­ти­ці Ми­ко­лі Яно­ви­чу, на від­мі­ну від ко­лег Кі­на­ха, Ти­гіп­ка, Ду­би­ни та на­віть Яну­ко­ви­ча, так і не вда­ло­ся опа­ну­ва­ти дер­жав­ну мо­ву в об­ся­зі, мі­ні­маль­но не­об­хід­но­му для ви­ко­нан­ня обов'яз­ків дер­жав­но­го служ­бов­ця. Як­би в Ук­ра­ї­ні ви­ко­ну­вав­ся ух­ва­ле­ний ще 1989 ро­ку за­кон про мо­ву, то не ба­чи­ти б чіль­но­му уря­дов­цю сво­го ви­со­ко­го шкі­ря­но­го кріс­ла. Так і проп­ра­цю­вав би все жит­тя мар­к­шей­де­ром — на ра­дість міль­йо­нам під­п­ри­єм­ців, кни­го­ви­дав­ців і пер­со­наль­но Бо­гос­лов­сь­кій та Хо­рош­ков­сь­ко­му.

      Се­ред тих, хто у кар­т­ках об­лі­ку заз­на­чає знан­ня го­лов­ної сві­то­вої мо­ви, та­кож по­мі­че­ні Ва­ле­рій Асад­чев, Ва­ле­рій Бор­зов, Ро­ман Зва­рич (це й не див­но, вра­хо­ву­ю­чи йо­го міс­це на­род­жен­ня — Нью-Йо­рк — і в ми­ну­ло­му аме­ри­кан­сь­ке гро­ма­дян­с­т­во), Олек­сандр Зін­чен­ко, Юрій Кос­тен­ко, Лев­ко Лук'янен­ко (екс-по­сол у Ка­на­ді), Юрій Лу­цен­ко, Вік­тор Пин­зе­ник, Сер­гій Со­бо­лєв, Юлія Ти­мо­шен­ко, Ві­та­лій Шиб­ко (пра­цю­вав пос­лом у Лі­ва­ні), Пет­ро По­ро­шен­ко (ви­пус­к­ник фа­куль­те­ту між­на­род­них від­но­син сто­лич­но­го уні­вер­си­те­ту).

      Спі­кер, ака­де­мік, про­фе­сор, ав­тор чис­лен­них мо­ног­ра­фій Во­ло­ди­мир Лит­вин в ан­ке­тах про своє знан­ня мов не роз­во­дить­ся. Але ж, як мож­на при­га­да­ти, ще зов­сім не­що­дав­но він «ре­фе­ру­вав» тек­с­ти аме­ри­кан­сь­ких по­лі­то­ло­гів, тож якісь на­вич­ки ма­ють бу­ти.

      Не мож­на об­ми­ну­ти ве­ли­ку гру­пу ук­ра­їн­сь­ких по­лі­ти­ків, які не «спік ін­г­ліш», а «шпре­хен зі дойч».

      Ні­мець­кою во­ло­ді­ють Олек­сандр Бан­дур­ка, Сте­пан Гав­риш, Ле­о­нід Грач, Ігор Гри­нів, Іван Ку­рас, Во­ло­ди­мир Стре­то­вич, Пет­ро То­лоч­ко, Ана­то­лій Тол­с­то­у­хов. Хтось із них учив її у шко­лі, хтось в ін­с­ти­ту­ті. А ось ко­му­ніст Сер­гій Сін­чен­ко на­ро­див­ся в... Ав­с­т­рії, а від­так ще й за­кін­чив Ви­щу шко­лу КДБ (ча­сом не з Пу­ті­ним?). У йо­го дип­ло­мі на­пи­са­но «офі­цер з ви­щою спе­ці­аль­ною ос­ві­тою та знан­ням ні­мець­кої мо­ви».

      Клуб ша­ну­валь­ни­ків і знав­ців фран­цузь­кої на­ба­га­то вуж­чий. Нею мо­жуть по­го­во­ри­ти між со­бою хі­ба два «на­шо­ук­ра­їн­ці» і два Во­ло­ди­ми­ри — Фі­лен­ко і Бон­да­рен­ко. Ком­па­нію їм би міг склас­ти мит­ро­по­лит УПЦ Во­ло­ди­мир (Са­бо­дан), але спіл­ку­ван­ню за­ва­жає при­на­леж­ність до кон­ку­ру­ю­чих цер­ков­них юрис­дик­цій.

      Го­ло­ва Ан­ти­мо­но­поль­но­го ко­мі­те­ту Ук­ра­ї­ни Олек­сій Кос­ту­сєв знає іта­лій­сь­ку (ка­жуть, мав біз­нес на Апен­ні­нах), а де­пу­тат з фрак­ції КПУ Во­ло­ди­мир Ані­щук — іс­пан­сь­ку, бо три ро­ки пра­цю­вав вик­ла­да­чем Га­ван­сь­ко­го уні­вер­си­те­ту.

      По­лі­ти­ки iз За­хід­ної Ук­ра­ї­ни, звіс­но, «му­вяць» поль­сь­кою. Це один із ко­заць­ких геть­ма­нів Іван Бі­лас, Ми­хай­ло Ко­сів, ко­лись со­ці­а­ліст, а те­пер ес­дек Ва­дим Мі­сю­ра, а та­кож зас­туп­ник сек­ре­та­ря РНБОУ Ва­лен­ти­на Го­шов­сь­ка (це, оче­вид­но, завдя­ки ро­кам учи­те­лю­ван­ня на Львів­щи­ні та ро­бо­ті над кан­ди­дат­сь­кою про пе­рі­о­дич­ну пре­су Схід­ної Га­ли­чи­ни).

На­ві­що по­ліг­ло­ту бу­ти де­пу­та­том?

      Є, ви­яв­ля­єть­ся, се­ред по­лі­ти­ків і справ­ж­ні по­ліг­ло­ти. Зви­чай­но, їм да­ле­ко до Ага­тан­ге­ла Крим­сь­ко­го, що знав по­над 100 мов, та все-та­ки...

      Ось трі­ум­ві­рат най­з­діб­ні­ших, які зна­ють по 6 мов.

      У екс-пос­ла у США і ни­ні за­ко­но­дав­ця з БЮ­Ті Оле­га Бі­ло­ру­са пе­ре­лік тро­хи ін­ший: ан­г­лій­сь­ка, фран­цузь­ка, сер­б­сь­ка, хор­ват­сь­ка, поль­сь­ка та ні­мець­ка.

      Де­пу­тат Ігор Ос­таш (ПРП і «На­ша Ук­ра­ї­на»), який має за пле­чи­ма філ­фак, на­у­ко­ву ро­бо­ту в Ін­с­ти­ту­ті мо­воз­нав­с­т­ва, ста­жу­ван­ня у Гар­вар­ді та го­ло­ву­ван­ня у Ко­мі­те­ті у за­кор­дон­них спра­вах, не від­с­тає: ан­г­лій­сь­ка, поль­сь­ка, сло­ваць­ка, сер­б­сь­ка, хор­ват­сь­ка, бол­гар­сь­ка.

      Екс-де­пу­тат від Іван­ко­ва Іван Кі­рі­мов — ан­г­лій­сь­ку, фран­цузь­ку, іс­пан­сь­ку, іта­лій­сь­ку, поль­сь­ку та азер­бай­д­жан­сь­ку (ос­ві­та — Гор­лів­сь­кий пе­дін­с­ти­тут за фа­хом «учи­тель іно­зем­них мов», був вій­сь­ко­вим пе­рек­ла­да­чем у ВМФ СРСР).

      Те­пер про чо­ти­ри­мов­них. Джен­т­ль­мен­сь­кий на­бір дос­від­че­но­го дип­ло­ма­та Ана­то­лія Злен­ка — ан­г­лій­сь­ка, іс­пан­сь­ка, пор­ту­галь­сь­ка, фран­цузь­ка. Дві­чі мер Льво­ва, а ни­ні го­ло­ва сек­ре­та­рі­а­ту На­род­но­го ру­ху Ва­силь Куй­бі­да має біль­шу схиль­ність до слов'ян­сь­ких мов: поль­сь­ка, чесь­ка, бол­гар­сь­ка. Ну й ан­г­лій­сь­ка, за ком­па­нію.

      Поль­сь­ка, чесь­ка, сло­ваць­ка та ан­г­лій­сь­ка мир­но ужи­ва­ють­ся у пам'яті ке­рів­ни­ка львів­сь­ких «на­род­ни­ків» Олек­сан­д­ра Гу­ди­ми (в йо­го тру­до­вій книж­ці є за­пис про ро­бо­ту ек­с­пер­том на АЕС у Че­хос­ло­вач­чи­ні).

      Де­пу­тат Олек­сандр Єдін з фрак­ції «ПППУ-Тру­до­ва Ук­ра­ї­на» є ви­пус­к­ни­ком фа­куль­те­ту ро­ма­но-гер­ман­сь­кої фі­ло­ло­гії КДУ. У 1983—1985 рр. пра­цю­вав пе­рек­ла­да­чем у Мо­зам­бі­ку, має по­над 1500 го­дин бо­йо­вих вильо­тів над те­ри­то­рі­я­ми Мо­зам­бі­ку, Ан­го­ли, Аф­га­ніс­та­ну. В йо­го ак­ти­ві — ан­г­лій­сь­ка, пор­ту­галь­сь­ка, іс­пан­сь­ка та іта­лій­сь­ка.

      Але є «по­ліг­ло­ти» ін­шо­го ро­ду. Лі­дер кар­ли­ко­вої Слов'ян­сь­кої пар­тії, кан­ди­дат у пре­зи­ден­ти-1999 (хто за­був: 12-те міс­це з 13-ти мож­ли­вих!) Алєк­сандр Фі­лі­мо­но­віч Ба­зі­люк теж дек­ла­рує знан­ня чо­тирьох мов (ні­мець­ка, ан­г­лій­сь­ка, фран­цузь­ка, іта­лій­сь­ка). Про­те, зна­ю­чи, що йо­му за пів­сто­літ­тя не да­ла­ся ук­ра­їн­сь­ка, за­ли­шаю за со­бою пра­во слі­дом за Ста­ніс­лав­сь­ким ви­гук­ну­ти: «Не ві­рю!».

      Три- і дво­мов­них по­лі­ти­ків в Ук­ра­ї­ні чи­ма­ло. На пер­ший пог­ляд, се­ред них біль­ше опо­зи­ці­о­не­рів — Терьо­хін, Го­ло­ва­тий, Удо­вен­ко, Та­ра­сюк, Юх­нов­сь­кий, Та­нюк, Жу­лин­сь­кий, Стець­ків, Ко­мі­са­рен­ко то­що. Та все ж і у вла­ді є чи­ма­ло ін­те­лек­ту­а­лів — ге­не­рал Єв­ген Мар­чук, при­мі­ром, вміє не тіль­ки на акор­де­о­ні гра­ти, а й ні­мець­кою та ан­г­лій­сь­кою без слов­ни­ка спіл­ку­ва­ти­ся. Мі­ністр за­кор­дон­них справ Кос­тян­тин Гри­щен­ко з 1976 ро­ку май­же без­ви­лаз­но пра­цю­вав у Нью-Йо­р­ку, Мон­ре­а­лі, Брюс­се­лі, тож дос­ко­на­ло во­ло­діє обо­ма го­лов­ни­ми мо­ва­ми дип­ло­ма­тії: фран­цузь­кою та ан­г­лій­сь­кою.

      Так са­мо, як і ле­ген­дар­ний спор­т­с­мен, член Між­на­род­но­го олім­пій­сь­ко­го ко­мі­те­ту і не ду­же по­міт­ний де­пу­тат з «Ре­гі­о­нів», за­те ак­тив­ний учас­ник рек­ла­ми мо­біль­но­го зв'яз­ку від UMC Сер­гій Буб­ка. На­то­мість реч­ник «до­нець­ких» у пар­ла­мен­ті Ва­ле­рій Ко­но­ва­люк кра­ще знає ан­г­лій­сь­ку й ні­мець­ку, бо, бу­ду­чи ра­дян­сь­ким офі­це­ром, слу­жив у За­хід­ній гру­пі військ, по­міч­ни­ком вій­сь­ко­во­го ко­мен­дан­та міст Віс­мар і Бер­лін.

Пав­ло Мов­чан і Тур­к­мен­ба­ші Ні­я­зов

      Знай­ти со­бі спів­роз­мов­ни­ка — ось проб­ле­ма, яка сто­їть пе­ред кіль­ко­ма ві­до­ми­ми Ук­ра­ї­ні людь­ми. От, ска­жі­мо, з ким мо­же «по­гу­та­ріць» бі­ло­русь­кою де­пу­тат-ко­му­ніст Олег Гра­чов? Або хто мо­же до­по­мог­ти лік­ві­ду­ва­ти брак спіл­ку­ван­ня ке­рів­ни­ку То­ва­рис­т­ва «Прос­ві­та» Пав­лу Мов­ча­ну, який на­пи­сав у бі­ог­ра­фії, що знає тур­к­мен­сь­ку? Хі­ба сам Тур­к­мен­ба­ші, але він рід­ко ви­їз­дить за ме­жі сво­го на­пів­фе­о­даль­но­го хан­с­т­ва. А ні­би­то скла­де­ний ним епос «Рух­на­ма» тим ча­сом пе­ре­ви­да­ний ук­ра­їн­сь­кою — кош­том біз­нес­ме­нів-га­зо­ви­ків. І нас­кіль­ки ві­до­мо, без учас­ті де­пу­та­та Мов­ча­на...

      Що спіль­но­го між крим­сь­ко­та­тар­сь­кою, ла­тись­кою та ту­рець­кою? Всі­ма ци­ми мо­ва­ми мо­же спіл­ку­ва­ти­ся де­пу­тат Ре­фат Аб­ду­рах­ма­но­вич Чу­ба­ров. Не всі зна­ють, що під час пе­ре­бу­до­ви він жив у Ри­зі, де пра­цю­вав ди­рек­то­ром ар­хі­ву.

      Ві­тер змін до­лу­чив йо­го до гро­мад­сь­кої ді­яль­нос­ті, зок­ре­ма до ство­рен­ня На­род­но­го фрон­ту Лат­вії. Ре­фат-ага на­віть був об­ра­ний де­пу­та­том Ризь­кої ду­ми пер­шо­го де­мок­ра­тич­но­го скли­кан­ня. Лат­вія ста­ла не­за­леж­ною, і то­ді він по­вер­нув­ся до­до­му, у Крим.

      Від­по­ві­даль­ний за між­на­род­ну по­лі­ти­ку в Ад­мі­ніс­т­ра­ції Пре­зи­ден­та Ана­то­лій Орел сво­го ча­су, як на гріх, вив­чив ін­до­не­зій­сь­ку. І що те­пер з цим ба­гат­с­т­вом ро­би­ти?! Ад­же мі­сяч­ної зар­п­ла­ти дер­ж­с­луж­бов­ця аж ні­як не вис­та­чить на кви­ток на Ба­лі... А так ту­ди хо­четь­ся злі­та­ти... Прав­да, па­не Орел?

      І, на­реш­ті, спе­ці­аль­ний приз за ори­гі­наль­ність от­ри­мує Та­рас Чор­но­віл. У «Хто є хто в Ук­ра­ї­ні» чор­ним по бі­ло­му про ньо­го на­пи­са­но: «во­ло­діє цер­ков­нос­лов'ян­сь­кою мо­вою».