Опозиція закидала Литвина квітами

      Як повідомив прес-секретар Голови ВР Ігор Сторожук, на  Погоджувальній раді керівники фракцій та груп домовилися про те, що сесію буде відкрито об 11-й годині, однак не п'яту, а позачергову — на вимогу понад 150 депутатів, як це й передбачено 183-ю статтею Конституції. А за півгодини до «часу Х» у президію завбачливо почали підтягуватися «блокатори». Але цього разу почесна місія дихати в спину Володимирові Литвину дісталася зовсім не опозиціонерам, а «більшовикам» — своїми могутніми й не дуже тілами підступи до крісел парламентського керівництва забарикадували соціал-демократи (об'єднані) — Ігор Шурма, Володимир Заєць, Нестор Шуфрич еtc. Тож коли на закличну мелодію «Запорозького маршу» до зали збіглися захекані представники опозиції, які в кулуарах роз'яснювали журналістам, що таке позачергова сесія і для чого її скликають (про це — трохи далі), їм залишалося хіба що зайняти почесні місця біля трибуни, яку теж можна заблокувати. Однак ККД перебування перед столом спікера та його заступників, вочевидь, набагато нижчий, ніж перебування за їхніми спинами — попри зламані під корінь мікрофони й гучне скандування «Ганьба» Литвин таки «зареєстрував» депутатів (картки всунули 323 парламентарії) й оголосив позачергову сесію Верховної Ради відкритою. А далі все відбувалося в режимі «бліц»: уже за дві хвилини на табло висвітилося ядуче-зелене число «304» — саме стільки парламентаріїв натиснули кнопки «за». Перед тим, щоправда, спікер таки встиг повідомити нардепам, що саме вони голосують: злощасний законопроект 4105 у цілому, за вилученням ненависної опозиціонерам 103-ї статті — тієї самої, в якій ідеться про «парламентський» спосіб обрання Президента.

      «Рішення прийнято», — змучено виголосив Володимир Литвин, за що несподівано отримав купу законопроектів, кинуту в президію Володимиром Бондаренком, холодний душ із мінералки від «нашого українця» Івана Стойка, овації більшовиків та... букет квітів. Щоправда, замість подати їх спікерові в руки, опозиціонери зовсім не шанобливо жбурляли в Литвина жовтими та синіми квітками з кошиків, які стояли біля трибуни. Ображений пастир парламентської «отари» констатував, що чергова сесія Верховної Ради розпочнеться о 16-й годині, а «через півгодини тут відбудуться загальні збори депутатів, на яких ми обговоримо загальну ситуацію в парламенті». На них, до речі, запросили й опозицію, яка, за висловом Володимира Михайловича, «продемонструвала своє звіряче обличчя». При цих словах Литвин скоса позирнув на розпашілого після процедур обливання спікера пана Стойка...

      А депутати побрели давати коментарі, які хоч трохи проясняють сенс чергового «пекельного кола» політреформи. Основними об'єктами зацікавлення представників преси були соціалісти, які приєдналися до «комуно-олігархічної» більшості й проголосували за видозмінений законопроект 4105, і розстроєний Віктор Ющенко, який ніяк не міг повірити в те, що Олександр Мороз так вчинив. «Для нас опозиційна трійка була понад усе, — запевнив В.Ю. — А Олександр Олександрович учора взяв і пішов «на консультацію» до Медведчука, в Адміністрацію... Я думаю, що це дуже неправильно».

      Зі свого боку лідер СПУ пояснював журналістам, що ходив до президентського «адміністратора» тільки для того, аби переконатися, що більшість таки вилучить статтю про обрання Президента у Верховній Раді. «Адже більшість несамостійна, підконтрольна, тому питати про те, як вона поведеться, треба не у парламентських її представників, а в керівника», — констатував сивочолий соціаліст, запевнивши, що його фракція повелася саме так, як і обіцяла, тобто проголосувала за зміни до Конституції зі збереженням всенародних виборів глави держави, а голосування 24 грудня, коли «більшовики» приймали законопроект 4105 «вручну», соціалісти, мовляв, усе одно не визнають.

      Власне, зрозуміти суть проблеми й справді було складно, адже на всенародне обрання Президента більшість нібито погодилася, а «наші українці» разом із БЮТівцями знову чимось незадоволені... Але, як з'ясувалося, таки є чим. Як пояснив Віктор Ющенко, головне, що обурює опозицію, — це той факт, що Конституцію міняли всупереч будь-яким нормам законодавства, проігнорувавши й регламент, і сам Основний закон. «Хіба антизаконними методами можна творити закони?» — риторично запитували опозиціонери.

      А «більшовики» раділи: «Ви ж бачите, як голосували соціалісти, — зловтішався один із «найбільших» депутатів більшості Олександр Волков. — Це означає, що опозиція розколота!».

      Сама опозиція, до речі, судячи з коментарів Ющенка та Мороза, так не думає. Між іншим, троє представників Соцпартії — Юрій Луценко, Іван Бокий і Микола Карнаух — усупереч рішенню фракції, участі в голосуванні не брали. «Мені складно прокоментувати те, що сталося — я ще не розібрався зі своїми почуттями», — емоційно сказав журналіст «УМ» Юрій Луценко. Він, вочевидь, на відміну від своїх фракційних керманичів, не забув про те, що цій владі вірити не можна.

КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ

Віктор Ющенко, лідер фракції «Наша Україна»:

Парламент став на абсолютно нелегітимний шлях

      — Головним фактом залишається те, що рішення по законопроекту 4105 про внесення змін до Конституції, ухвалене більшістю й комуністами 24 грудня, є нелегітимним. А проголосувавши сьогодні за нібито прийнятний для опозиції, яка вимагає всенародного обрання Президента, проект, парламент, по суті, визнав його легітимність. Це абсолютно неправильний, дуже небезпечний шлях, коли через порушення процедури, фактично антизаконно, ми починаємо «виправляти» зміст документів. Звісно, пункт щодо 103-ї  статті у проголосованому 24 грудня варіанті був злочинним, і не тільки цей пункт. Але захистити чистоту змісту можна, тільки захистивши чистоту процедури! Сьогодні вже вкотре, як і під час голосування по бюджету, і «ручного» ухвалення змін до Основного закону, знехтувано процедуру, а цього НЕ МОЖНА РОБИТИ! Ця дорога веде тільки до одного: ніяких демократичних змін до української Конституції внесено не буде. Зміни будуть хіба що ті, які вигідні владі, аби втриматися на своїх місцях. Тому треба чітко дотриматися норм Конституції, законодавства, а цього, як не прикро, сьогодні не відбувається. Підтримувати зміни до Основного закону на позачерговій сесії — це вже саме по собі є колосальним порушенням, адже автори Конституції виходили саме з того, що не можна до неї щодня приймати зміни, це ж не жарти! Обов'язково має бути пролонгація таких змін, аби їх могла обговорити громадськість, політичні діячі та сили — хіба ж без цього можна? І для цього існує поняття чергової сесії, що чітко зафіксувала 155-та стаття. Коли ж ми впроваджуємо поняття позачергової сесії, то фактично приходимо до такого механізму, при якому шляхом маніпуляції черговими-позачерговими сесіями протягом короткого проміжку часу можна міняти Основний закон як заманеться. Так дійде до того, що вже через кілька місяців певні сили поміняють Конституцію повністю, і, звісно, не на користь демократії.

      — З огляду на голосування фракції Соцпартії, чи можете ви назвати те, що сталося, розколом опозиції?

      — Я не можу стверджувати, що це розкол. Але це... великий знак питання. Мені дуже неприємно, що так сталося. І взагалі, давайте я краще зараз про це не говоритиму, бо на емоціях сьогодні можу сказати щось таке, що негативно вплине на нашу співпрацю завтра. Скажу тільки, що, хоч як це не прикро, але своїми діями Олександр Мороз відкрив шлюз для ще жорсткішого переслідування опозиційних депутатів з боку влади.  Всілякими способами, будь-як, аби лише придушити в корені навіть мінімальний демократичний рух. От побачите — будуть сформовані поіменні списки тих, на кого можна «наїхати», хто легше піддасться, хто важче... До мене постійно підходять депутати-підприємці, які скаржаться на те, що їх буквально душить податкова, особливо перед важливим голосуванням. Що буде тепер, коли вони побачили, що на поступки схилити можна й жорстких опозиціонерів... Мені не хочеться цього навіть уявляти.

Олександр Мороз, лідер фракції СПУ:

Розколу в «трійці» не відбулося

      —  Нашу позицію ми висловлювали неодноразово: треба внести зміни до Конституції до початку виборів. Неголосування сьогодні означало б, що ми не зможемо надалі брати участь у цьому процесі. Своїми діями соціалісти відкрили можливість для розгляду змін до Основного закону по суті, і під час постатейного розгляду ми захищатимемо ті положення, які відстоюємо. Треба було скористатися моментом, коли більшість може голосувати так, як треба суспільству, і ми ним скористалися. Звісно, існують певні застереження навіть після вилучення із законопроекту 4105 статті 103 — не виключено, що тепер адмінресурс перейде від Президента до Кабінету Міністрів... Але ж уряд буде контрольований 450 депутатами..

      — То що, єдиної опозиційної «трійки» більше не існує?

      — Якщо ви про розкол, то ніякого розколу не відбулося — у нас нормальні ділові відносини. Різниця у політичних позиціях у тому, що «Наша Україна» і Блок Тимошенко  кажуть, що спочатку треба обрати Президента, а потім уже проводити політреформу, а ми наполягаємо на якнайшвидших змінах до Конституції. Бо світовий досвід показує, що Президент, ідучи на вибори, робить обіцянки, виходячи з наявних повноважень. Я розумію Віктора Андрійовича — він має дуже високий рейтинг і великі шанси бути обраним главою держави, тому йому не хочеться урізати повноваження, але це потрібно зробити для держави.

Тарас Стецьків, фракція «Наша Україна»:

Більшість може спустити ці рішення в унітаз

      — Позачергова сесія була потрібна їм для того, аби отримати можливість уже весною, тобто на черговій, п'ятій, сесії внести зміни до Конституції. Якби не було позачергової сесії, довелося б виконувати вимоги Парламентської Асамблеї Ради Європи, переголосовувати прийнятий нелегітимно, «вручну», проект 4105 по-новій, у першому читанні, і остаточне його затвердження в такому випадку мало б відбутися тільки на осінній сесії. Очевидно, що це їх не влаштовувало.

      Між іншим, юридично позачергова сесія була скликана з явними порушеннями, адже навіть якщо було 150 підписів за її проведення, то, згідно з нормами, їх перелік мали роздати депутатам. Окрім того, позачергова сесія, як записано в законодавстві, скликається спікером із письмовим повідомленням про це депутатів, яким також розсилають порядок денний, не менше, ніж за два дні до її відкриття тощо. Так що з цим усе ясно — ці рішення тихенько ухвалили сьогодні вночі, попри всі можливі норми й правила, але ж ми чудово розуміємо, що в нас у державі панує, яке беззаконня й сваволя... Вони навіть пішли на цілу низку поступок опозиції, зокрема скасували норму про обрання Президента парламентом, яку незаконно проголосували 24 грудня, внесли корективи у пункт про обрання суддів, на яких також наполягала опозиція. Тобто можна сказати, що в частині збереження прямих виборів Президента, у першому читанні, опозиція домоглася свого.

      — У чому ж тоді проблема?

      — А є ж іще й друга сторона питання: у такий спосіб більшість сьогоднішнім голосуванням на позачерговій сесії легітимізувала те незаконне голосування, що відбувалося 24 грудня і по якому, до речі, було вкрай негативне рішення ПАРЄ. А ще є третя сторона, і цим питанням, до слова, мав би зайнятися Конституційний Суд: а чи можливо взагалі на позачерговій сесії вносити зміни до Конституції? Адже так міняти Основний закон туди-сюди можна фактично протягом одного дня: вранці скликали позачергову сесію, прийняли, потім відправили на «вичитку» «конституційним суддям», ті до вечора схвалили, і на «черговій сесії», скликаній після обіду, Конституцію «переписують» наново... Знаючи, хто такий Кучма і яка в нього наразі основна мета (зберегти себе при владі, звісно), я не виключаю й іншого варіанта. Самі подумайте: 24 грудня був прийнятий, за версією більшості й Конституційного Суду, законопроект. Потім, на позачерговій сесії  3 лютого, до цього законопроекту були внесені зміни. А згодом КС витлумачить усе це діло так: на позачергових сесіях, мовляв, зміни до Основного закону вносити не можна, тому все, що вони там сьогодні наголосували... (робить характерний жест рукою, смикаючи за невидиму мотузку. —  Авт.) ...спускається в унітаз. І лишається що? Те, що було проголосоване раніше, — вибори Президента парламентом.

      — Саме через те більшість і пішла на поступки?

      — Звісно. Але, безперечно, на них справили вплив і рішення ПАРЄ, й негативна реакція на «політреформу» у варіанті Банкової з боку Сполучених Штатів. До того ж владі певною мірою стали відомі плани опозиції у разі скасування прямих президентських виборів вивести весною на вулиці людей. Звісно, довелося на це якимось чином реагувати. А тепер перед більшістю, на мій погляд, постане дилема: чи продовжувати займатися шулерством і в реальності, шляхом скасування або рішенням КС, або ще якось, залишити без змін результати голосування, проведеного 24 грудня, чи все-таки піти на компроміси й прислухатися до Ради Європи, зважити на небезпеку масових акцій і справді допустити прямі президентські вибори восени цього року.