Демони у кабріолеті. Виставу «Я бачу, вас цікавить пітьма» режисера Максима Голенка покажуть у 14 містах
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
У колекції Ольги Богомолець — близько 5 тисяч ікон. «Ми їх понад десять років збирали, лікували, рятували. Всі ці ікони — «сироти», вони були у чиїхось домівках, а потім опинилися на вулиці», — розповідає про своє зібрання пані Ольга. Серед цієї справді унікальної колекції немає ікон, які б колись прикрашали церкви — всі освячували життя простих українських родин. З 1 до 14 березня незначна частина цієї антології — близько чотирьох сотень — експонується в Музеї російського мистецтва. Виставка «Вікна в позапростір» — це п’ять тематичних залів, кожен із яких розповідає про нелегку долю святинь, без яких навряд чи можна уявити історію українського народу.
Експонати першого залу дають основні уявлення про українську домашню ікону. Автори цих образів — не професіонали, а народні майстри. Ікони, писані на дереві та полотні, ікони подорожні, які поміщаються на долоні, й ікони вуличні, вирізьблені в камені, колись вони просто лежали на вулиці... До колекції Ольги Богомолець вони потрапили з Поділля, Буковини, Полтавщини та інших регіонів України. Друга зала — територія професійних майстрів–іконописців. У їхніх роботах впізнаються стилі бароко і класицизм, вони більш вишукані, складніші композиційно, на цих іконах є навіть позолота — у таких майстрів образи замовляли лише заможні люди. У третьому залі зібрані ікони, які стали жертвами та свідками боротьби з вірою. Ставні, випиляні з образу святого Миколая, святий Пантелеймон із виколотими очима, обвуглена Пресвята Богородиця та прострілений Миколай Чудотворець... Пані Ольга розповіла, що ці експонати своєї колекції вона свідомо не реставрувала і не лагодила — все експонується в такому ж вигляді, як було знайдено. За кожною з цих ікон — трагедія окремих людей і цілих родин. Один чоловік поїхав до бабусі, яка вже була при смерті. Старенька попросила онука знайти на горищі мішок. Той приніс, а в мішку — обпалені рештки ікон. «Хто ж це зробив?» — спитав шокований цією знахідкою чоловік. «Твоя мама, коли її прийняли до комсомолу...»
У четвертій залі представлені обрядові образи. Ті, з якими ішли до вінця, хрестили дітей, ікони, якими давали благословення... П’яту залу можна назвати регіональною, тут підібрані ікони, що є типовими для того чи іншого регіону України. За ними, мабуть, можна вивчати характери та звички українців із різних місць. Стримані ікони майстрів Київщини помітно відрізняються від тих, які писали на Чернігівщині, — там більше сонця, яскравих кольорів.
На виставці зібрані ікони, що були написані в період XVII по ХХ століття. На одній із них зображений Космос, ця постать після XVII століття зникла з іконопису. Отож у відвідувачів цієї виставки буде унікальна можливість подивися, яким уявляли Космос наші далекі предки.
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Прем’єра постановки «Ukrainomania — ревю одного життя» за текстами та біографією класика австрійської літератури Йозефа Рота, який народився на Львівщині, відбулася в січні у віденському Фолькстеатрі (Volkstheater Wien). >>
Стартувала нова театральна «ГРА»: організатор — Національна спілка театральних діячів України оголосила про початок прийому заявок на VIII Всеукраїнський театральний Фестиваль-премію GRA (GreatRealArt). >>
У день звільнення в’язнів нацистського табору Аушвіц-Біркенау через роки вшановують пам’ять жертв Голокосту. >>
Нещодавно в Харкові урочисто відкрили барельєф Петру Болбочану — талановитому воєначальнику, полковнику армії Української Народної Республіки (1917—1921), який визволяв від більшовицької влади Харків, Полтаву та Крим. >>