Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У колекції Ольги Богомолець — близько 5 тисяч ікон. «Ми їх понад десять років збирали, лікували, рятували. Всі ці ікони — «сироти», вони були у чиїхось домівках, а потім опинилися на вулиці», — розповідає про своє зібрання пані Ольга. Серед цієї справді унікальної колекції немає ікон, які б колись прикрашали церкви — всі освячували життя простих українських родин. З 1 до 14 березня незначна частина цієї антології — близько чотирьох сотень — експонується в Музеї російського мистецтва. Виставка «Вікна в позапростір» — це п’ять тематичних залів, кожен із яких розповідає про нелегку долю святинь, без яких навряд чи можна уявити історію українського народу.
Експонати першого залу дають основні уявлення про українську домашню ікону. Автори цих образів — не професіонали, а народні майстри. Ікони, писані на дереві та полотні, ікони подорожні, які поміщаються на долоні, й ікони вуличні, вирізьблені в камені, колись вони просто лежали на вулиці... До колекції Ольги Богомолець вони потрапили з Поділля, Буковини, Полтавщини та інших регіонів України. Друга зала — територія професійних майстрів–іконописців. У їхніх роботах впізнаються стилі бароко і класицизм, вони більш вишукані, складніші композиційно, на цих іконах є навіть позолота — у таких майстрів образи замовляли лише заможні люди. У третьому залі зібрані ікони, які стали жертвами та свідками боротьби з вірою. Ставні, випиляні з образу святого Миколая, святий Пантелеймон із виколотими очима, обвуглена Пресвята Богородиця та прострілений Миколай Чудотворець... Пані Ольга розповіла, що ці експонати своєї колекції вона свідомо не реставрувала і не лагодила — все експонується в такому ж вигляді, як було знайдено. За кожною з цих ікон — трагедія окремих людей і цілих родин. Один чоловік поїхав до бабусі, яка вже була при смерті. Старенька попросила онука знайти на горищі мішок. Той приніс, а в мішку — обпалені рештки ікон. «Хто ж це зробив?» — спитав шокований цією знахідкою чоловік. «Твоя мама, коли її прийняли до комсомолу...»
У четвертій залі представлені обрядові образи. Ті, з якими ішли до вінця, хрестили дітей, ікони, якими давали благословення... П’яту залу можна назвати регіональною, тут підібрані ікони, що є типовими для того чи іншого регіону України. За ними, мабуть, можна вивчати характери та звички українців із різних місць. Стримані ікони майстрів Київщини помітно відрізняються від тих, які писали на Чернігівщині, — там більше сонця, яскравих кольорів.
На виставці зібрані ікони, що були написані в період XVII по ХХ століття. На одній із них зображений Космос, ця постать після XVII століття зникла з іконопису. Отож у відвідувачів цієї виставки буде унікальна можливість подивися, яким уявляли Космос наші далекі предки.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>