«Золотий лелека». Попит народжує пропозицію

Хто сказав, що дитячих письменників вкрай бракує і діти все менше через це читають? Це все вигадки нечистої сили і залякування бабая, бо ж І–й Всеукраїнський конкурс на кращі твори для дітей молодшого шкільного віку «Золотий лелека» доводить геть протилежне.

З 14 травня по 31 грудня 2007 року в «УМ» друкувалися умови конкурсу, де зазначалося, що як мінімум 10 авторських повістей і казок переможців вийдуть друком у київському видавництві «Грані–Т». Тож 3 березня компетентне журі на чолі з письменником Миколою Гриценком — лауреатом літературних премій ім. Глібова, Кошевільця, Олеся оголосило щасливчиків і презентувало їхні книжечки.

У номінації «Авторська казка» лауреатом першої премії і володаркою п’яти тисяч гривень стала киянка Надія Симчич за збірку «Казки про нечисту силу», другу премію поділили між собою Ніна Воскресенська з Києва за «Руду ворону» і Ніна Жмурикова з Хмельницького за «Чарівну сопілку», а також від Східно–європейського банку, вони отримали по три тисячі гривень, і третя премія в розмірі одна тисяча гривень дісталася львів’янину Володимиру Читаю (збірка казок «Правдиві історії чарівного лісу»).

Кращими авторськими повістями журі визначило «Миколчині історії» Марини Павленко з Умані (І премія), «Царство Яблукарство» Олександра Дерманського з Києва (ІІ премія) і «Пригоди Дзвінки та Данилка» Надії Марчук із смт. Срібне Чернігівської обл. (ІІІ премія).

Цей рік, як зазначив Микола Гриценко, виявився дуже успішним для дитячої літератури. Під час конкурсу було надіслано більш як тисячу оригінальних творів. Окремо рішенням журі відзначено дипломами ще вісім авторів. Дорослі письменники пишуть книжки для своїх дітей, а от наймолодша авторка, 10–річна Катерина Ярощак, пише сама для себе. З трьох років вона складала вірші, які батьки записували на плівку, а з семи перейшла на прозу. У видавництві «Грані–Т» в рамках конкурсу вийшла її збірка казок «Дива трапляються і сповнюються мрії...»

Президент Форуму видавців Леся Коваль зізналася, що не могла бути об’єктивним членом журі, бо надто любить казки і повісті для дітей. Вона залюбки перечитала всі надіслані роботи, але вибрати кращі з них не змогла. Сергій Дяченко з результатів конкурсу, навпаки, трохи засмучений. «Безперечно, є що читати. Але де ж чоловіки? Чому серед лауреатів гендерна нерівність?» — каже Дяченко.

Киянин Олександр Дерманський прийшов разом з донькою і не погоджується з Дяченком. «Як це, чоловіків немає, а я з Володею Читаєм хто тоді?» — говорить під ніс після виступу пана Сергія. Дерманський каже, що восьмирічна дочка — його співавторка, і якби не було її, то не було б з Олександра автора повістей. «Перші дитячі віршики почав писати у 2000 році, коли у нас мало народитися дитя. А 2004–го побачила світ перша книжка. «Царство Яблукарство» — третя повість, за яку й мені дали премію», — каже «УМ» молодий письменник Дерманський.

Подібний шлях до написання дитячих книжок був і у Володимира Читая. Попри абсолютно літературне прізвище він працює юристом, однак син спровокував взятися за перо. «Як і його татусь, хлопець дуже швидко читає. Я не встигаю ходити по книгарнях і купувати казки, не встигаю скачувати дитячу літературу з інтернету, тому вирішив сам почати писати. А вийшло так, що дописався не тільки до зацікавлення сина, а й премії на конкурсі», — жартує Читай.

У лауреаток же внутрішнє покликання — писати для дітей. Більшість з них мають філологічну освіту і працюють вчителями. Не раз брали участь і були переможцями на інших літературних конкурсах, тому «Золотий лелека» їх не дуже здивував. Письменник Андрій Кокотюха збоку споглядає за переможцями. «Я в захоплені від людей, які пишуть для дітей. Сам ще не пробував, але боюся, що якщо навіть щось напишу, то вже закономірно заберу всі премії», — ділиться враженнями з «УМ» Кокотюха.