До Євро–2012 у столиці — з ініціативи міського голови — з’явиться річковий транспорт, повідомляють ЗМІ. (І безбожно... перебільшують, але про це — згодом). Особисто в мене на слово «пором» дві асоціації. Перша: пісня Пугачової — дай Бог пам’яті! — року десь 1986–го: «Соединяет берега седой паромщик...» До слова: всі депутати Київради, до яких зверталася «УМ», замість серйозного коментаря заходилися сміхом і запитували, чи не сам Черновецький мріє податися у поромники. Друга: похмурий поромник–човняр із триголовим цербером (ніякого натяку на муніципальну пресу!) через киплячу вогняну ріку везе душі померлих чи то в царство Морани, чи то в республіку Аїда — словом, кудись далеко і надовго. А душі платять монетами, покладеними, за звичаєм, їм на повіки (або ж переказують кошти з мобільного, як за парковку). Словом, все дуже містично і поетично. А тут — на тобі! — пором як розв’язання проблеми київських заторів. Жодної романтики...
Щось Дніпро в нас без діла завалявся...
Що ж, у місті, де щороку купують по 80 тисяч нових авто (і не будують при цьому нових мостів, не дбають про транспортні розв’язки тощо), уже давно настав «пересувний» колапс. Проблема, як добратися на роботу і з роботи, вкрай «дістала» киян. І з цим треба щось робити, сумніву нема. Попередня ідея мера — прокладати підземні тунелі, наприклад, від метро «Лівобережна» до площі Перемоги по дну Дніпра (!) — залишала надію, що наступного разу він вразить нас чимось справді грандіозним. Наприклад, парком таксі, що літають, як у фільмі «П’ятий елемент». Особисто я — за такі таксі. Прошу запатентувати мою ідею, як ту, якою з мером поділився невідомий широкому загалу студент, що запропонував пустити по Дніпру пором.
«Ми не користуємося Дніпром, і поки до 2010 року відкриємо автомобільний рух, а в 2011–му — метро на Троєщину через Подільський міст, я хотів би запровадити ідею одного зі студентів про введення поромного сполучення. З транспортом на Троєщині складно», — тонко підмітив Черновецький. Зате тепер із транспортом буде... весело. Головне, аби під час першого рейду поромом не зруйнували давню чиновницьку традицію: хто розрізає стрічечку, той і вирушає у випробувальну поїздку. Бажано, щоб з усім «політбюро».
«Україна молода» намагалась з’ясувати, наскільки охопленим поромами Дніпро був раніше. Тобто й до Черновецького, і до Омельченка, і до — як казав Остап Бендер — «історичного матеріалізму». Керівник інтернет–проекту «Цікавий Київ» Арсеній Фінберг чесно зізнався «УМ», що нічого стосовно поромів не чув. А класична велика радянська енциклопедія (том «Київ», видавництво 1985 року) згадує тільки про переправу через Дніпро на понтонних (плавучих) мостах — їх будували ще давньоруські князі. Але так, як Черновецький, не «заривалися». Хоч і князі...
Хоча на сьогодні ідея Черновецького ані на йоту не розроблена і не оформлена мало–мальськи придатним до вивчення проектом, вже знайшлися дві судноплавні компанії, які готові інвестувати в пором кошти. Для запуску проекту їм потрібні лише... дві земельні ділянки. Для побудови причалів, ясна річ. А ви про що подумали? Перший маршрут, говорять компанії, пролягатиме від Русанівки до Гідропарку. А загалом пором робитиме десять різних «ходок». Так, в усякому разі, повідомляв «5–й канал», додаючи, що «екологічна комісія Київради незабаром почне розробляти спеціальну програму, щоб переправа запрацювала». «УМ» перевірила цю інформацію, і почула від клерків екологічної комісії, що — тсс! — насправді ніхто нічого не розробляє. Навіть і не збирається. Можливо, колись, іншим разом, «на наступних засіданнях...». Отакої.
Чудо з вухами
І все таки я спитаю: а як справи з мостами? З банальними–тривіальними мостами через ріку, які досі були надійним засобом перебратися з одного берега на інший? Є, приміром, проект побудови Подільського мосту, над яким працюють ще з 2003 року. Планувалося, що до 2008–го міст запустять у дію (довжина його становитиме 7,5 кілометра, відстань між опорами — 33 метри тощо). «Будівництво триває цілодобово», — запевняє громадськість секретар Київради Олесь Довгий. А ще, додає він, «планується побудувати ще один міст через Дніпро. Ми ведемо переговори з китайською будівельною корпорацією, яка запропонувала протягом року за допомогою новітніх технологій звести цей міст». Як каже народне прислів’я, усе що не робиться, робиться... у Китаї. Й обов’язково за допомогою новітніх технологій.
Окрім цього, міст Патона, продовжує Довгий, найближчим часом наростить собі так звані «вуха» — по дві додаткові смуги для руху транспорту в обох напрямах. А ще пан секретар не цурається ідеї свого шефа прорити тунель під Дніпром. «Водіям не треба більше слідувати через центральну частину міста і годинами стояти в заторах. Вони зможуть швидко і без перепон потрапляти на правий берег», — рекламує Довгий проект із робочою назвою «Запорожець» під Дунаєм». Більше до сказаного додати нічого, хіба що народну мудрість, якою рясніє інтернет...
НАРОДНИЙ ГУМОР
На одному з інтернет–сайтів вийшло «всенародне обговорення» на тему порому. Серед багатьох інших повідомлень увагу «УМ» привернули, зокрема, такі пропозиції:
«Запустити дирижабль із Троєщини на Петрівку»
«... і портативний космодром для контактів із Марсом»,
«ще запустимо повітряні кульки з Борщагівки на Теремки і тачанки з ослиною тягою»,
«хай Льоня проектує канатну дорогу від мерії до Фрунзе, 103»,
«... ескалатор Нивки—Троєщина!!!»
«та катапульти на різних берегах поставити, будуть перекидати!» — «Не всякий «Лексус» долетить до середини Дніпра!»
«Чому ніхто не запропонував ідею з кіберпростором?»
«Поставити греблю і перекривати Дніпро: вдень по дну їздити, а ввечері знов річку запускати».
«А бурлаків найняти?» — «Ні, запустити дресированих гіпогрифів. А також вивести дракона вантажністю до 300 осіб»...
