Нове обличчя. А прізвище — те саме

Позавчора новий склад Націо­нальних зборів Куби на своєму першому засіданні одноголосно обрав главою Державної ради (тобто президентом країни) на п’ятирічну каденцію 76–річного Рауля Кастро. Фактично президента та його заступників обирає не сам парламент, а обрана ним Держрада у складі 31 члена. Вибори в Держраді були безальтернативними.

Рауль Кастро змінив на цій посаді свого брата Фіделя, який незмінно правив Кубою останні 49 років. Хворий 81–річний Фідель, який не з’являється на людях останні 19 місяців, формально зрікся влади минулого тижня.

Напрямок розвитку Куби з обранням «нового Кастро» цікавить як самих кубинців, так і світ, передусім Сполучені Штати. Як тільки почалося засідання парламенту, держсекретар США Кондоліза Райс зробила заяву, в якій закликала новий кубинський уряд «розпочати процес мирних, демократичних змін, звільнити політичних в’язнів, шанувати права людини та відкрити шлях до вільних, чесних виборів». Водночас заступник дер­жсекретаря США Том Шеннон повідомив, що навіть якщо Куба стане на шлях реформ, то США не поспішатимуть зі скасуванням ембарго проти цієї країни. Самі кубинці в розмовах із представниками західних ЗМІ заявляють, що очікують на початок принаймні обережних економічних реформ, що може поліпшити життя на острові.

Рауль Кастро останні півтора року фактично виконував обов’язки глави держави. Західні аналітики наразі не можуть передбачити, які саме економічні та політичні реформи він буде запроваджувати. Точно відомо лише те, що Куба не залишиться такою, якою була за Фіделя. Ще перед недільним засіданням парламенту Рауль Кастро пообіцяв запровадити засадничі економічні реформи та структурні зміни. Перехід до нових політичних реалій, вочевидь, буде поступовим та гладеньким. Щоб армія залишалася лояльною до режиму, а Комуністична партія виступала ініціатором реформ і викорінювала корупцію всередині владних еліт. Такі обіцянки нового президента дають підстави західним аналітикам робити висновки, що Куба буде дотримуватися так званої «китайської моделі». Рауль Кастро також сподівається, що проведення економічних реформ буде полегшене завдяки постачанням дешевої нафти з Венесуели, де при владі перебуває «великий друг кубинського народу» Уго Чавес. З іншого боку, дешева венесуельська нафта може знеохотити уряд до запровадження прогресивних економічних змін. Рауль Кастро не є такою харизматичною фігурою, як його брат Фідель. Він ніколи не виголошував промов тривалістю більше півгодини. З самого початку він був зайнятий закладанням фундаменту тоталітарної диктатури, тобто виконував роль «чорнороба» революції.

ДОВІДКА «УМ»

Фідель і Рауль народилися в родині багатого кубинського плантатора цукрової тростини. На початку 50–х років Рауль вступив у Гавані до молодіжного відділення Компартії та поїхав до Східної Європи вивчати «передовий устрій». Після повернення 1953 року на Кубу 20–річний Рауль брав участь в організованому старшим братом штурмі казарм урядових військ «Монкада». Штурм закінчився кривавою бійнею. Фідель та Рауль потрапили до в’язниці, а після амністії 1955 року емігрували до Мексики, щоб там виношувати нові плани повалення диктатора Батисти. Там брати познайомилися з аргентинцем Ернесто Че Геварою. Окрім Гевари, сильний вплив на братів мав славетний агент КДБ Микола Леонов, з яким Рауль познайомився ще під час поїздок до Румунії та Чехословаччини.

Рауль разом із братом на яхті «Гранма» висадився на Кубі 1956 року і в складі загону з 82 революціонерів знову атакував війська Батисти. Живими залишилося лише 12. Революціонери сховалися в горах Сьєра–Маестра і почали формувати партизанські загони. Рауль вже тоді став одним із головних комендантів партизанської армії. Уже після взяття Сантьяго–де–Куба, але перед вирішальним штурмом Гавани, він наказав без слідства та суду (чого вимагали інші революціонери) розстріляти сотню полонених офіцерів Батисти. Після перемоги революції Рауль та Че Гевара були головними провідниками та виконавцями революційного терору, масових страт прибічників старої влади. Потім настала черга на винищення колишніх революційних товаришів, які не погоджувалися з методами революційного терору.

Рауль Кастро впродовж 47 років був командувачем армією. Після розпаду СРСР і припинення допомоги Рауль реорганізував армію в економічний суперконцерн, який «стриже купони» з найприбутковіших галузей, зокрема туризму.

Рауль 1959 року одружився з революціонеркою Вільмою Еспін, яка потому стала високим партійним функціонером. Вона померла в червні 2007 року. У цьому шлюбі народилося четверо дітей.

Головне захоплення — альпінізм.