Ми журналістику вчили не за Гегелем

03.02.2004

      За рекомендацією Міністерства освіти і науки побачив світ «Словник образотворчих засобів. Тропи і стилістичні фігури» відомого вченого і педагога Віталія Святовця. Адресований широкому колу студентів-гуманітаріїв і поціновувачів красного письменства, словник містить 74 енциклопедичні статті про основні засоби красномовства, починаючи від «Алегорії» з «Гіперболою» і закінчуючи «Сарказмом» і «Хіазмом». Причому теорії й історії — спеціально для студентів — мінімум, а більше найкращих прикладів з літератури, фольклору і журналістики.

      Гортаючи свіжовидрукуваний посібник, з приємністю відзначаємо, що з-поміж газет найбільше прикладів у дослідженні науковця саме з «України молодої». Ось вдалим прикладом оксиморону (поєднання логічно несумісних слів чи понять) є «Безгрішний розбійник» заголовок статті про Устима Кармелюка журналістки Ярослави Музиченко («УМ» від 6.03.2002 р.) А власний кореспондент «УМ» у Полтавській області, заслужений журналіст України Василь Григорович Неїжмак влучив у яблучко, коли написав проблемну кореспонденцію «Про що мовчить риба» («УМ» від 21 липня 2001 року). Виявляється, ця «вдало обрана форма кореспонденції» належить до такої рідкісної стилістичної фігури, як омісія (або претеріція), яку теоретики літератури високо цінують за «виразний психологізм і тонку художню грацію». Учіться, студенти! Живими класиками журналістики, чиї імена ввійшли до хрестоматій, відтепер можуть вважатися й інші добре знані читачам автори «УМ» — Іван Крайній, Андрій Багнюк, Валентина Кащенко, Дмитро Лиховiй.

      «Це перший словник, що призначений, зокрема, для працівників засобів масової інформації, майбутніх і теперішніх, — розповідає Віталій Федорович Святовець, який віддав три десятиліття педагогічній роботі в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Тропи і стилістичні фігури є головною рушійною силою художнього і публіцистичного тексту, і чим витонченішими вони є, тим дохідливішими стають слова і переконання».

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>