Головна боротьба за президентство розгорнулася між двома з дев’ятьох кандидатів — прем’єр–міністром Сержем Саркісяном та першим президентом Вірменії Левоном Тер–Петросяном. Учора після підрахунку 100 відсотків бюлетенів глава ЦВК Вірменії Гарегін Азарян повідомив про перемогу Сержа Саркісяна — його підтримали 52,86 відсотка виборців. Левон Тер–Петросян набрав 21,5 відсотка голосів. Перемога 53–річного Саркісяна вже в першому турі не дивує, оскільки діючий президент Роберт Кочарян підтримував його всіма можливими засобами. Опозиція не визнала результати виборів, назвала їх фальсифікованими і вчора почала масові акції протесту. Тому не виключено, що президент підтримав прем’єра не лише адмінресурсом. Обох пов’язує дружба та бізнесові інтереси ще з часу спільної роботи в комсомолі Нагорного Карабаху, звідки вони походять. Утім багато громадян Вірменії також пов’язують із прізвищем Саркісяна теперішню відносну стабілізацію в економічній та соціальній галузях. А прізвище Тер–Петросяна в багатьох до цього часу асоціюється з економічним крахом початку 90–х років, який, утім, після розпаду СРСР був спільним для всіх колишніх радянських республік.
Якщо Саркісяну щось і могло зашкодити, то це, передусім, занадто велика залежність Вірменії від Росії. Росії вже належать електророзподільні мережі цієї країни, її газотранспортна система, кілька великих банків та підприємств, включно з алюмінієвим комбінатом «Арменал». За повідомленнями російських ЗМІ, впродовж минулого року накопичення російських інвестицій у Вірменії оцінювалося у мільярд доларів. Незадовго до виборів у Єревані була підписана угода між компанією «Російскіє железниє дорогі» та урядом Вірменії про передачу в концесійне управління росіян майже всієї мережі залізничних шляхів Вірменії: 805 із 1125 кілометрів. За два тижні до виборів Вірменію відвідав глава уряду Росії Віктор Зубков. І підтримка Росії мала визначальний вплив на результат виборів, тобто перемогу офіційного кандидата влади. Втім за перемоги будь–якого кандидата Вірменія залишалася б міцно прив’язаною до Росії. Таку «прив’язку» диктує не лише економічна залежність, а й розташована тут російська військова база.
Схоже, що тотальна залежність від Росії влаштовує більшість вірмен. А європейський напрям їх не дуже спокушає. Про це свідчить третій результат — 16,6 відсотка голосів — Артура Багдасаряна. Багдасарян залишив посаду спікера парламенту і перейшов в опозицію після того, як став наполягати на європейській орієнтації країни, що повністю суперечило проросійській позиції влади.