Правда про «розстріляну церкву»

Українська автокефальн­а церква проіснувала лише дев’ять років (1921—1930), але діяла в усіх регіонах України й об’єднувала близько 1300 громад, що становило 15 відсотків від усієї кількості релігійних общин. УАПЦ зникла внаслідок репресій ГПУ та НКВС, а в пам’яті нащадків залишилася як «розстріляна церква». Арешти її священнослужителів почалися ще у 1926 році, а вже у 1929–му досягли апогею: тоді більшість ієрархів церкви були або заслані до таборів, або закатовані та розстріляні за сфабрикованою справою «Спілки визволення України». Відтоді минуло майже 80 років, закатовані священнослужителі вже реабілітовані, але багато що про їхній «шлях на Голгофу» лишалося невідомим.

І ось в СБУ оприлюднили копії матеріалів десяти кримінальних справ щодо «розстріляної церкви». «Ознайомлюючись із матеріалами про репресоване духовенство, відчуваєш велич духу людей, які жертвували собою заради служби Спасителю й Україні, — заявив в. о. голови СБУ Валентин Наливайченко. — Символічно й те, що в постановах про вилучення особистих речей при обшуках та арештах у кожного єдиною матеріальною цінністю був тільки один предмет — православний хрест із білого металу».

Розсекречені архів­ні матеріали керманич СБУ Нали­вайченко передав патріарху УПЦ Київського патріархату Філарету, оскільки саме ця церква вважає себе наступницею автокефальної традиції. Після цього в будівлі СБУ (де, за словами патріарха Філарета, «раніше гнали Бога») відбувся молебень за невинно закатованими священнослужителями УАПЦ.

Нині ще залишаються невідомими долі багатьох інших представників єпископату та духовенства, й не лише УАПЦ, а й ліквідованих у ті ж роки інших конфесій: Автономної УПЦ, Всеукраїнської спілки релігійних громад православної автокефальної синодальної церкви, УПЦ із правонаступною ієрархією тощо. Відтак пошуки документів у архівах СБУ тривають.