Стара пісня про нові ціни

Якщо в місті зупиняється транспорт, це, звісно, проблема. У Сумах минулого тижня зупинилися маршрутні таксі. Чи проблема, коли не ходять таксі? Певно ж, не така велика, бо є ще тролейбуси та автобуси — основний вид міського транспорту. Є, але в Сумах вони давно перестали бути основними. Цю роль упродовж років виконували саме «маршрутки», які давно вже не таксі. Їх появі хтось радів: з одного кінця міста до другого потрапляєш одним транспортом. Хтось нарікав: розвелося цих «маршруток» — вулицею не проїдеш. Усі обурювалися низькою якістю обслуговування. Але, пропускаючи тролейбуса, зупиняли рукою проїжджу «маршрутку»: час — гроші, хай дорожче, але швидше.

Коли «маршрутки» зупинилися, городяни відчули, що це таки серйозна проблема. І обурилися знову–таки позицією перевізників–«маршрутників»: що за хамське ставлення до людей, як вони посміли?! Утім про те, що подібне станеться, всі були попереджені заздалегідь і не один раз.

Чий бізнес виграв від того, що в Сумах стався розквіт «маршруткового» транспорту, а тим часом занепав тролейбусний і фактично розвалилися два автобусні парки? Сенс відповіді на це запитання, певно, в тому, що тролейбусний парк був комунальним, і на нього місто мало витрачати кошти. Перевізники були приватними, і з них можна було брати. Почали, як належить, проводити конкурси, створювалася конкуренція. Як кажуть водії, вигідна не для міста власне, а для окремих людей. Бо ж, аби виграти роботу, треба було не лише офіційно сплачувати, а й платити комусь. З часом проводили новий конкурс, з’являлися нові «маршрутники», які ще не платили... Втім приватні розповіді не є доказом для суду. Влада змінювалася, «маршрутки» їздили, але система взаємин між ними добре відпрацьованою так і не була. Якщо врахувати, що рибку добре ловити у каламутній воді, то хтось у такому відпрацюванні, певно, не був зацікавлений, а хтось його потреби, може, не розумів. І саме через те, що не було чітких правил гри, сталося те, що сталося: морозного ранку пасажирам їхати не було чим.

Що така ситуація може виник­нути, було попереджено чи не рік тому. Минулої весни, ствер­джують перевізники, вони подали перше звернення до міської влади, в якому заявили, що є потреба збільшити плату за проїзд. Восени ще одне звернення, вже публічне, в якому наголошується, що влада нічого не робить для вирішення транспортної проблеми. Перевізники намагалися довести, що як приватні підприємці, згідно із законом, мають право самі встановлювати ціну, влада повинна її лише погоджувати. Що ж робити, якщо влада так довго нічого не погоджує? «Будемо збільшувати плату самі, ми міську владу попередили, вона не реагує», — заявляли перевізники. Влада відреагувала і запевнила, що підвищення ціни є незаконним... Ці з’ясування відбувалися на очах у сумчан, і не треба вгадувати, на чиєму боці вони були. Хто хоче платити більше?!

Перевізникам дорікали: вони підписали угоду, згодилися їздити за гривню, тож мають цю угоду виконувати. Один із керівників Сумської міської асоціації перевізників Ігор Перепека та голова спілки перевізників Олександр Запорожець демонстрували журналістам угоду й показували, що тариф у ній не закріплено. До того ж, угода була прийнята раніше, а за цей час подорожчали запчастини, паливо, стоянка... Не вистачає можливостей для розвитку бізнесу, бо ж, звісно, пасажири праві: старі машини — низькі «газелі» — треба міняти на зручніші: «богдани» чи «дельфіни», але ціна машин також зросла. Ті, хто купив їх, взявши кредит, просто не в змозі розрахуватися. Через це, переконували перевізники, виникла потреба збільшити тарифи.

Анти­монопольний комітет заявив про невмотивованість вимог перевізників. Деякі з них спробували самостійно підняти ціни і проти них пообіцяли застосувати санкції, позбавивши ліцензій на перевезення. «Бідні» студенти вийшли на мітинг проти підняття цін у «маршрутках» (зважмо: не за відбудову тролейбусного чи автобусного парків). Якраз у той час відбуваються жорстокі напади на водіїв. Як написали вони тоді у своїй заяві, — на хвилі розпалювання владою ворожого настрою проти перевізників...

Під Новий рік перевізники подають позов до суду на міську владу — за бездіяльність, і знов попереджають: дамо людям нормально відсвяткувати, але з 8 січня піднімемо ціни на проїзд.

Та, зрештою, виконком міської ради підписав із перевізниками угоду про спільні дії строком аж... на один місяць. А потім почали далі співати стару пісню про нові ціни й тарифи. Виконком пропонує 1,25 грн., перевізники наполягають на мінімум півтори.

Як повідомив міський голова Геннадій Мінаєв, влада та перевізники знову сідають за стіл переговорів.