Нас помітили. Що ще?

— Пане Андрію, до чогось фінансово вигідного ви «доспілкувалися» в Берліні?

— Ще нічого не продали. Та кінофестивалі й кіноринки — це місце зустрічі, де йдуть попередні розмови. Була зацікавленість насамперед від телеканалів, сербського РТС, французького, польського, словацького. Найчастіше до нас заходили німецькі, адже фестиваль проходив у Берліні.

— Що найбільше мало успіх?

— Їх цікавили всі п’ять фільмів, які ми представляли: повнометражний «Біля річки» Єви Нейман та короткометражні «Приблуда» Валерія Ямбурзького, «Клятва» Марини Вроди, «На грані» Артема Сухарева і Микити Ратникова, «Таксист» Романа Бондарчука. Ці короткометражки разом із фільмами–переможцями Української панорами МКФ «Молодість» — «Вільний Сашко» В’ячеслава Кателевського і «Катерина» Романа Бондарчука та Олега Скрипки, а також переможцем Українського міжнародного фестивалю документального кіно «Контакт» — «Проти Сонця» Валентина Васяновича увійшли до промозбірки короткометражних фільмів на DVD, яку також презентували на стенді. Відвідувачі отримували каталог українського кіно 2006—2008 років, переглядали промоматеріали і трейлери вітчизняних фільмів.

— За деякими джерелами, показано тільки три з них.

— Показували всі. Офіційно орендували кінозали. Один із них, на 100 місць, попри щільну програму конкурсних фільмів на першому сеансі був майже заповнений. На стенді висіла інформація про фільми на стадії завершення. Говорили про фільм «Владика Андрей» Олеся Янчука, «Райська пташка» Романа Балаяна, «Мелодія для шарманки» Кіри Муратової, «Лас Менінас» Ігоря Подольчака, дитячу казку Романа Ширмана.

— Аналогічно буде представлено кіно і на Каннському фестивалі?

— Навіть масштабніше. На Каннському плануємо мати павільйон. Про це говорили з директором Каннського кіноринку Міріам Араб та художнім директором Каннського кінофестивалю Тьєрі Фремо. Ми вперше презентували кіно на міжнародному рівні. Дечого навчилися. Треба більше друкованих матеріалів, більше каталогів, листівок, DVD, запрошень на покази.

— Були пропозиції щодо спів­робітництва?

— Зараз готуємося підписати контракти з європейськими кінокомпаніями. Українська кінофундація не тільки популяризує наше кіно. Наприкінці квітня розпочнуться зйомки спільної картини «Дау» із Францією, Німеччиною, Росією, Швецією. Режисер — росіянин Ілля Хржановський, відомий своїм фільмом «4» (премія «Тигр» Роттердамського МКФ 2005 року, фільм–учасник позаконкурсної програми Венеціанського кінофестивалю 2004 та спеціальний приз журі на «Кінотаврі»). У нас буде 60 знімальних днів, більша частина з яких — у Харкові. Головний герой — фізик, лауреат Нобелівської премії Лев Ландау, тісно пов’язаний з Україною. Ми цей фільм представлятимемо як суто український. Німецькі продюсери домовлялися, щоб у нас знімати своє кіно і щоб вони долучалися до зйомок нашого. Йшли переговори із французами про фільм «Тарас Бульба» Віктора Греся.

— Найближчим часом на українське кіно чекає Польща?

— У березні у Варшаві та Кракові мав пройти Фестиваль українського кіно, але польська сторона не готова, тому його перенесли на вересень. На початку травня, напередодні Каннського кінофестивалю, ми представимо українське кіно в Парижі. А там — Москва, Карлові Вари. Ось таку велику роботу проведено.