Розрекламований в Росії художній фільм «Поцілунок не для преси» так і не потрапить на екрани кінотеатрів Росії. У понеділок у московському кінотеатрі «Художественный» відбувся прем’єрний і, як стверджують його творці, останній показ цієї стрічки на великому екрані. Фільм про юність, кохання та сходження на вершини влади президента Росії Володимира Путіна з’явився вчора у продажу на DVD. Російські ЗМІ натякають, що художня вартість цього пропагандистського опусу настільки низька, що його вирішили не випускати в прокат.
«Ми не до виборів, ми до Дня Валентина випускаємо нашу стрічку, а не в прокат. А на DVD — тому що, по–перше, хочемо, щоб фільм побачили в провінції, а там немає хороших кінотеатрів. По–друге, це фільм для сімейного перегляду, а ми не хочемо, щоб його перегляд став великою витратою для родини», — пояснює «Нєзавісімой газєтє» віце–губернатор Ставропольського краю, він же продюсер фільму — Анатолій Воропаєв. У сценарії хрестоматійно переказана історія Володимира і Людмили Путіних, хоча вони мають інші прізвища. Олександр Олександрович Платов — випускник юридичного факультету Ленінградського державного університету, який захоплюється самбо. Його дружина — стюардеса Тетяна. Вони познайомились перед концертом Аркадія Райкіна. Доля закидає Платова в тривале закордонне відрядження у Дрезден. Після повернення Платов робить кар’єру, перебуваючи поруч із губернатором Петербурга.
Ідея стрічки з’явилася ще 2001 року, зйомки закінчили 2003–го, але на екрани він так і не вийшов. За останні п’ять років дехто з акторів, які задіяні у фільмі, встиг змінити прізвище, а один навіть помер. Режисер стрічки Жуліна за ці роки якось не встигла зробити кар’єру в кіно: певне, рекламно–пропагандистська продукція є вершиною її творчих можливостей.
«Маленьких неправд у фільмі багато, можна сказати — на кожному кроці. Солодкий, нудотний сироп, мелодраматичні надриви... Монтаж — дуже грубий, гра акторів (у головних ролях Андрій Панін і Дар’я Михайлова) дуже схематична. Хоча, що просили, те вони й виконали», — рецензує стрічку «Нєзавісімая газєта».
ДО РЕЧІ
Як повідомили «УМ» у прокатному відділі Міністерства культури України, прокатного посвідчення на кінопоказ «Поцілунку не для преси» ніхто не просив. Лише одна фірма запросила дозвіл на DVD–версію, причому на дуже скромну кількість копій.