А питання це непросте, а воістину золоте. Адже, якщо вдасться очистити лави БЮТ (бо саме ця фракція і здійняла «бучу» з приводу застосування імперативного мандату) від перебіжчиків, на Київраду чекає дійство під назвою «переформатування більшості». А це, в свою чергу, спричинить (бодай у теорії) відставку секретаря Київради і найпершого помічника Черновецького Олеся Довгого. Хоча так гладко все виходить хіба що на папері, а в дійсності може бути зовсім інше.
Подарунок долі й суду
1 лютого 2008 року Апеляційний суд Києва дозволив Блоку Тимошенко позбавити мандатів тих своїх депутатів у столичній (і не тільки) міськраді, які змінили фракційну належність. Ця новина, замість викликати чималий ажіотаж, пройшла ледь поміченим рядком серед інших інформаційних повідомлень. Можливо, через загальну ситуацію в країні, можливо, через те, що таке судове рішення насправді мало що змінить. Та хай там як, а БЮТ таки отримав свою омріяну зброю — імперативний мандат. А ті, проти кого вона може бути застосована, — почали відчутно хвилюватись. Настільки відчутно, що посеред «робочого» місяця лютого закрили Київраду на 3 тижні, скасувавши пленарні засідання до 21 числа. Формальний привід — вирішити проблему із вимогами вкладників «Еліти–центр». Фактична причина — необхідність зібратись із думками та виробити подальшу стратегію перед загрозою втратити промерську більшість.
Між іншим, до вкладників Черновецькому (який вже отримав від Віктора Ющенка догану за незадовільну роботу) — мало діла. Це Президент зустрічався з ошуканими інвесторами і вмовив їх припинити голодування. Це, зрештою, Кабмін створив урядову комісію з високопосадовців, які забезпечуватимуть квартирами постраждалих від афери. Що ж до мера та його симпатиків, то серед їхніх висловлювань легше можна знайти коментарі з приводу того ж таки імперативного мандата: «Є відповідна стаття в Конституції, в якій сказано, що закон не має зворотної сили. Тому ставити під сумнів легітимність того чи іншого депутата, який вийшов з тієї чи іншої фракції, до набуття чинності цього закону, просто абсурд», — включається в дискусію про чистку лав Олесь Довгий.
Отже, один із захисних прийомів Довгий вже продемонстрував — вірогідно, саме на мусуванні «зворотної сили закону» Черновецький будуватиме оборону своєї більшості. Або ж звернеться до суду — якщо виборча комісія прийме відповідне рішення. До речі, територіальна виборча комісія, витративши минулого тижня відведені законом три дні, так і не ухвалила жодної постанови стосовно вилучення у депутатів–перебіжчиків їхніх мандатів. Та оскільки ТВК продемонструвала подібну бездіяльність, ця справа автоматично переходить під опіку Центрвиборчкому, на який опозиціонери з Київради покладають значно більше надій. Проте там інша біда — відсутність кворуму; тож коли, ким і як буде розглянуте питання про застосування закону про імперативний мандат — поки невідомо.
Скільки більшість не формуй — Черновецький при посаді?
Але БЮТівці вже куштують на смак ще не зірвану з дерева перемогу. Заступник голови регламентної комісії Київради, представник Блоку Тимошенко Юрій Дмитрук передчуває те, як більшість Черновецького «тріщатиме по швах». Керівник фракції Тетяна Меліхова анонсує зняття з посади Довгого та підготовку до висловлення недовіри меру міста. (Останнє буде зробити вкрай тяжко, адже навіть якщо демократична більшість у Київраді й буде утворена, цього недостатньо для того, аби відправити у відставку Черновецького. Така процедура вимагає наявності 2/3 депутатських голосів).
Проте в інших фракціях за діями колег спостерігають з легкою іронією, зазначаючи, що столичний БЮТ робить багато радикальних заяв і мало вартісних справ. От і територіальну виборчу комісію, мовляв, БЮТівці не зуміли переконати у тому, що з’їзд Блоку, на якому зі складу Київради мали виключати перебіжчиків, справді мав місце. Такі висновки роблять на підставі досить туманної заяви Галини Білик — голови київської міської ТВК — про те, що комісія «має сумніви щодо законності деяких документів».
«З’їзд був, — зазначив у коментарях «УМ» представник Блоку Тимошенко Олександр Бригинець, — його проводили ще місяців дев’ять тому. Тоді на з’їзді з лав БЮТу виключили 15 перебіжчиків, хоча на сьогодні їх вже 17. Та, згідно із законом, йдеться про тих п’ятнадцятьох депутатів...». З’їзд Блоку Тимошенко справді був — по–перше, історія (і ЗМІ) зафіксували дату його проведення — 2 червня 2007 (у той день народні депутати від БЮТ відмовились від свого представництва у Верховній Раді, те саме на власних зборах зробили й «нашоукраїнці», що, зрештою, стало додатковим стимулом для проведення дострокових парламентських виборів). По–друге, саме після цієї дати й почалася судова епопея з позбавленням мандатів перебіжчиків із місцевих рад — стосовно них з’їзд БЮТ також ухвалив рішення, але рішення це неодноразово блокували суди районного рівня.
Нагадаємо, що до створеної в 2006 році більшості увійшов 71 депутат Київради (включно з Леонідом Черновецьким). Першими зрадливими ластівками від БЮТ, які поставили свої підписи під угодою, були Микола Бойчук, Олександр Притика, Віктор Манжура, Олександр Данілов, Андрій Артеменко, Олексій Кривопішин, Андрій Іванов та Олександр Свербіус; згодом до зазначених депутатів приєдналися й інші перебіжчики. Так для початку «затріщала по швах» найсолідніша фракція в Київраді — в 2006–му БЮТ привів у мерію 41 багнет — більше, ніж будь–хто інший.
Звісно, в контексті сказаного можна вкотре дорікнути Блоку Тимошенко недбалим формуванням виборчих списків абощо, але наразі ця тема неактуальна. Зрештою, перебіжчики були помічені й у інших фракціях, але тільки БЮТ порушив питання про позбавлення їх мандатів. Чому ініціативу колег не підтримала, скажімо, «Наша Україна»? Про це «УМ» запитала в її представника Дмитра Андрієвського. Він резонно відповів, що цим слід цікавитись у керівництва блоку — адже саме на такому рівні приймають відповідні рішення, фракція ж Київради на долю зрадників вплинути не може. Зайве й казати, що очільникам НУНСу зараз явно не до пертурбацій столичного рівня — коаліція у ВР ніяк не домовиться з опозицією.
Далі буде
І все–таки із заявами на кшталт того, що фракція сподівається поповнити свій склад новими кадрами вже до 15 лютого (Юрій Дмитрук), БЮТ явно поспішає. Для початку треба, як вже було сказано, аби на своє засідання зібрався Центрвиборчком. Потім — щоб ЦВК позбавила мандатів «поганих» БЮТівців і ввела до складу фракції «хороших». Тільки після цього можна розпочинати переговори з іншими представниками Київради щодо формування нової більшості. Про те, наскільки ця гіпотетична більшість буде чисельною (при загальній кількості депутатів у 120 осіб їй знадобиться, таким чином, щонайменше 61 голос) та життєздатною, говорити взагалі зарано. Не виключено, що така міжфракційна коаліція матиме всі ті проблеми, які має зараз її «старша сестра» у Верховній Раді — через мінімальну перевагу в один голос.
А впевненість у тому, що Центральна виборча комісія продемонструє значно більше мобільності та користі, ніж ТВК, дає Блоку Тимошенко той факт, що члени Центрвиборчкому — люди публічні. Тобто всім відомі та впізнаванні, а отже, такі, що не стануть підкорятись Черновецькому (як члени територіальної комісії) та ризикувати репутацією, ухвалюючи заангажовані рішення. Інакше виникатиме враження, що й Центрвиборчком має домовленості з верхівкою столичної влади. Так, в усякому разі, оцінює ситуацію Олександр Бригинець. Хоча, додає він, київський мер уже одного разу продемонстрував вміння схиляти ЦВК до певних компромісів. Натомість тезка Бригинця Олесь Довгий обвинувачує опозицію в тиску на всіх і вся, на ТВК та ЦВК, але також принагідно заявляє, що підкориться будь–якому рішенню виборчих комісій, якщо воно відповідатиме Конституції.
Кожен, як бачимо, залишається вірним своїй риториці. Бодай це у Києві є стабільним.
