У службі безпеки України відбулись чергові громадські історичні слухання на тему: «Звинувачення проти «Нахтігалю» — історична правда чи політичні технології». Ці слухання є спільним проектом Служби безпеки України та Українського інституту національної пам’яті. У заході взяли участь члени робочої групи істориків, створеної при СБУ для вивчення архівних документів, представники громадських організацій та засобів масової інформації.
Перед учасниками слухань із доповіддю про створення, функціонування та складну долю українського військового підрозділу при німецькій армії виступив доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат історичних наук Іван Патриляк. Як зазначив пан Патриляк, ОУН і німецька сторона покладали на українські батальйони абсолютно різні завдання. Перші бачили в них можливість створити власну армію, другі — використати українців із пропагандистською метою, щоб «розкласти» Червону Армію. В результаті цих розбіжностей співпраці не вийшло, і батальйон був виведений із передової.
Представник Галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Олександр Іщук продемонстрував розсекречені нещодавно унікальні документи, які дають об’єктивне підґрунтя для руйнування міфів, що протягом десятиліть панували в історичній науці та публіцистиці щодо начебто причетності «Нахтігалю» до насильницьких акцій проти цивільного населення Львова у липні 1941 року.
Відтепер дослідники можуть послуговуватись документами, які підтверджують, що керівництво ОУН(б) відмовилося тоді брати участь в акціях проти мирних людей. «У жодній із вказаних кримінальних справ, — стверджує О. Іщук, — будь–яких згадок про знищення батальйоном «Нахтігаль» мирного населення немає, хоча радянські слідчі повинні були б, у першу чергу, з’ясувати саме такі злочини підсудних. Усі вказані особи були засуджені за участь у збройній боротьбі підпілля ОУН і УПА проти радянської влади».
Твердження про участь бійців «Нахтігалю» у винищенні мирного населення у Львові були поширені лише у 1959 році, коли уряди СРСР та Німецької Демократичної Республіки намагалися скомпрометувати одного з керівників батальйону «Нахтігаль» Теодора Оберлендера, який у той час займав посаду міністра у Федеративній Республіці Німеччина.
Як повідомляла «УМ», нещодавно директор ізраїльського Меморіального комплексу жертв Голокосту «Яд Вашем» Томі Лапід заявив, що його організація володіє документами, які нібито підтверджують участь бійців «Нахтігалю» в акціях проти мирного населення у липні 1941 року. Українські науковці спростовують заяви Лапіда.
Людмила ПАРАСКІВА