«Двійка» від Європи

      Ще до початку слухань під назвою «Політична криза в Україні» (змінити визначення «політична» на «парламентська», як того вимагали повппреди Банкової, Європейський парламент не погодився) «більшовики» та комуністи з нашої делегації, напучувані Банковою, намагалися відкласти чи зірвати розгляд цього питання. Для початку народний депутат Олександр Карпов (колись народний демократ, а нині позафракційний) попросив головуючого перевірити наявність кворуму: мовляв, для розгляду цього питання у залі має бути не менше 99 депутатів. «Україну звинуватили у внесенні змін до Конституції з порушенням, і щоб зберегти юридичну чистоту, це питання треба розглядати відповідно до норм регламенту ПАРЄ», — пояснив свою вимогу український парламентарій. На що головуючий заявив, що перевіряти наявність кворуму можна тільки після того, як цю ідею підтримають 49 депутатів, і поставив пропозицію українського «більшовика» на голосування. Оскільки підтримали її лише 24 парламентарії, присутніх, попри протести Карпова, так і не порахували.

      Однак Олександр Карпов на цьому не заспокоївся. Виступаючи на все-таки розпочатих слуханнях, він від імені більшості звинуватив доповідачів ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренату Вольвенд у необ'єктивності і додав, що ці пані «не мають морального права продовжувати роботу». А раз так, то єдине, що їм залишається — подати у відставку. І взагалі, Рада Європи та її Парламентська асамблея, за словами пана Карпова, у своєму ставленні до України користуються лише міфами: перший щонайменше дивний — «опозиція завжди має рацію», а другий узагалі святотатський — «доповідачі ПАРЄ святіші за Папу Римського».

      Постійні нагадування Ради Європи про зобов'язання, які Україна брала на себе при вступі до цієї організації, наразилися на «адекватну» відповідь іншого представника більшості Володимира Рибака (фракція «Регіони України»): «Україна давно вже не живе у 1995 році (саме у 95-му наша держава вступила до РЄ. — Авт.), тому або доповідачі будуть дивитися на нас по-новому, або ми будемо просити про нових доповідачів»...

      У свою чергу, доповідачка з «українського питання» Ханне Северінсен, відкриваючи слухання, заявила, що ПАРЄ «повинна реагувати, коли ставляться на карту європейські цінності». Скидається на те, що пані Северінсен не надто злякалася «погроз» української делегації, бо «нахабно» проголосила: «Те, що відбувається в Україні, не є внутрішньою справою. Країна, яка вступала в Раду Європу, взяла на себе зобов'язання щодо прав людини, демократизації тощо».

      Ех, ну про які зобов'язання може йтися, коли на вулиці вже давно не 95-й, а 2004-й! Тут проект «Кучма-3» на грані зриву, а вони у Страсбурзі — про якусь демократизацію... Між іншим, за словами Северiнсен, хоча «влада Президента в Україні є сильною», винна в цьому не Конституція, а «відсутність верховенства права» та «противаг у структурі влади», що й призводить до невиконання законів.

      Із доповіді пані Ханне з'ясувалося, що доповідачки ще й пішли назустріч Україні, змінивши назву слухань з «конституційної кризи» на «політичну кризу».

      Але міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко «поставив на місце» пихатих «старушенцій із Європи» (так «ласкаво» Ханне Северинсен та Ренату Вольвенд прозвали деякі провладні українські ЗМІ), заявивши, що «в Україні немає ані політичної, ані конституційної кризи». Шеф зовнішньополітичного відомства підкреслив, що внесення змін до Конституції, на яке нібито з подачі опозиції «наїхала» Європа, «відбувається в рамках чинної Конституції і правових процедур». «Метою політреформи є оптимальніший баланс між гілками влади, — наголосив міністр Грищенко, — і в Україні проходять гарячі, емоційні дебати щодо того, як домогтися цих цілей. «Україна надто важлива країна, щоб гратися її долею», — наголосив глава МЗС, запевнивши ПАРЄ, що «для України важливо продовжувати діалог iз Радою Європи», і закликав Асамблею «ухвалити правильне рішення».

      Під час дебатів не встиг виступити лідер «єдиної справжньої опозиції» України, перший секретар Компартії Петро Симоненко, оскільки кількість доповідачів була обмежена. Однак без слова Петра Миколайовича не залишили — свою позицію товариш Симоненко висловив під час обговорення поправок, які лобіювали українські «комуно-більшовики». Від кого б іще європейські парламентарії дізналися, що зміни до української Конституції мають убезпечити нашу державу від «приходу до влади націоналістів-радикалів». Адже «Наша Україна», Ющенко — це націоналісти, які вітали Гітлера і розстрілювали євреїв у Бабиному Яру» (!). Саме такими маніакальними звинуваченнями «відкривав очі» Раді Європи» політично збанкрутілий на Батьківщині Симоненко.

      У відповідь уже знайома з українськими реаліями й лексичним запасом деяких наших політиків Ханне Северінсен заявила, що «цими словами Симоненко підтвердив справжню мету політреформи — не допустити президентства Ющенка».

      Зрештою, попри всі зусилля, яких доклала в Страсбурзі компанія депутатів-«більшовиків», комуністів та представників виконавчої влади, «правильного» з точки зору Адміністрації Президента рішення ПАРЄ так і не ухвалила. Текст резолюції залишився фактично без змін — як уже повідомляла «УМ», із 30 внесених українською делегацією (тобто відомо якою її частиною) поправок була прийнята лише одна.

      Тепер, виходить, українській владі із центром на Банковій, 11, доведеться ігнорувати не лише думку свого народу, а й ставлення до її вчинків з боку європейських сусідів. Хоча, як на те пішло, є й інші сусіди. Скажімо, «братня» Росія, делегація якої у ПАРЄ аж зі шкіри пнулася, аби захистити Україну (тобто її владу) від «зовнішніх втручань» та «наклепів опозиції». А за нею ж іще Азія, неозора демократія казахських степів, всілякі Туркменістани... Словом, чхати ми хотіли на ту Європу! Нам і без неї друзів вистачає...