Таки в Європу

05.02.2008
Таки в Європу

Борис Тадич святкує перемогу.

У другому турі президентських виборів, які відбулися позавчора в Сербії, діючий президент Сербії, прозахідник Борис Тадич, переміг висуванця націоналістичної проросійської Радикальної партії Томіслава Ніколича. Перевага Тадича є мінімальною — лише 100 тисяч голосів виборців. У відносних цифрах: 50,5 відсотка у Тадича проти 47,78 у Ніколича. Такі дані подала вчора ЦВК Сербії після підрахунку 95 відсотків бюлетенів.

«Перемогли ми всі разом, перемогла Сербія», — вигукував задоволений Тадич у недільний вечір у штаб–квартирі своєї Демократичної партії у Белграді. А на вулицях столиці тисячі його прихильників святкували перемогу клаксонами автомобілів, феєрверками та шампанським. Щоправда, переможець заявив, що тепер «час не великих святкувань, а великої роботи. «Обіцяю вам, що ми разом освоїмо Європу», — додав Тадич, який залишається на президентській посаді до 2013 року.

Словенія, яка в цьому півріччі головує в ЄС, першою поздоровила Тадича з перемогою від імені офіційного Брюсселя. Можливо, перемога Тадича змусить Захід не поспішати з проголошенням незалежності провінції Косово, припускають аналітики.

Борис Тадич народився 15 січня 1958 року в Сараєво. У Белграді закінчив філософський факультет університету. Його магістерська робота мала цікаву назву та зміст: «Різнорідність у сегменті сексуальності». Впродовж короткого часу працював журналістом белградської радіостанції «Індекс–202». Потім уже була робота за фахом: психолог у лікарні, викладач психології у белградській гімназії, науковий працівник белградського Інституту психології. 1997 року Тадич йде в політику: засновує Центр розвитку демократії та політичних наук і стає його першим директором. Хоча насправді політикою зацікавився ще в студентські роки, 1990 року вступив до Демократичної партії, невдовзі ввійшов до виконавчого комітету та став заступником глави партії, яким був Зоран Джинджич. 1994 року його обирають віце–спікером парламенту. З кінця 2000 року, після падіння режиму Слободана Мілошевича, займає посади міністра з телекомунікацій і знову — заступника глави парламенту. Після обрання Джинджича прем’єр–міністром, а потім після його вбивства 12 березня 2003 року Тадич очолює партію, 2004 року перемагає на президентських виборах.

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>