У другому турі президентських виборів, які відбулися позавчора в Сербії, діючий президент Сербії, прозахідник Борис Тадич, переміг висуванця націоналістичної проросійської Радикальної партії Томіслава Ніколича. Перевага Тадича є мінімальною — лише 100 тисяч голосів виборців. У відносних цифрах: 50,5 відсотка у Тадича проти 47,78 у Ніколича. Такі дані подала вчора ЦВК Сербії після підрахунку 95 відсотків бюлетенів.
«Перемогли ми всі разом, перемогла Сербія», — вигукував задоволений Тадич у недільний вечір у штаб–квартирі своєї Демократичної партії у Белграді. А на вулицях столиці тисячі його прихильників святкували перемогу клаксонами автомобілів, феєрверками та шампанським. Щоправда, переможець заявив, що тепер «час не великих святкувань, а великої роботи. «Обіцяю вам, що ми разом освоїмо Європу», — додав Тадич, який залишається на президентській посаді до 2013 року.
Словенія, яка в цьому півріччі головує в ЄС, першою поздоровила Тадича з перемогою від імені офіційного Брюсселя. Можливо, перемога Тадича змусить Захід не поспішати з проголошенням незалежності провінції Косово, припускають аналітики.
Борис Тадич народився 15 січня 1958 року в Сараєво. У Белграді закінчив філософський факультет університету. Його магістерська робота мала цікаву назву та зміст: «Різнорідність у сегменті сексуальності». Впродовж короткого часу працював журналістом белградської радіостанції «Індекс–202». Потім уже була робота за фахом: психолог у лікарні, викладач психології у белградській гімназії, науковий працівник белградського Інституту психології. 1997 року Тадич йде в політику: засновує Центр розвитку демократії та політичних наук і стає його першим директором. Хоча насправді політикою зацікавився ще в студентські роки, 1990 року вступив до Демократичної партії, невдовзі ввійшов до виконавчого комітету та став заступником глави партії, яким був Зоран Джинджич. 1994 року його обирають віце–спікером парламенту. З кінця 2000 року, після падіння режиму Слободана Мілошевича, займає посади міністра з телекомунікацій і знову — заступника глави парламенту. Після обрання Джинджича прем’єр–міністром, а потім після його вбивства 12 березня 2003 року Тадич очолює партію, 2004 року перемагає на президентських виборах.