Соціальний Фелліні

Наступна прем’єра у Національному театрі імені Франка запланована на восьме березня — режисер Олександр Білозуб випускатиме виставу «...Я згадую...Амаркорд». Це повідомлення наштовхує щонайменше на дві думки з приводу. Перша — ця вистава буде для жінок і про жінок, і друга — без Фелліні тут не обійшлося («Амаркорд» — один із найвідоміших фільмів великого Федеріко, за який він більше тридцяти років тому отримав «Оскар»). Обидва висновки є правильними: у новому спектаклі Олександра Білозуба будуть і жінки, і опосередкований Фелліні, і туга за тим, що не збулося...

П’єсу «...Я згадую...Амар­корд» Олександр Білозуб написав у співавторстві з Оленою Сікорською. Головні героїні цієї трагікомедії — сім українських жінок, які змушені їздити на заробітки до Італії. За кілька років вони матимуть зовсім інший клопіт: дітей, яких не виховували і які повідбивалися від рук, чоловіків, які стали ще більш ледачими... Сьогодні ж у них цілком конкретне завдання — тяжкою працею заробити грошей, аби прогодувати тих самих дітей та чоловіків.

Трагедії українок–заробітчанок для можновладців існують, як правило, у вигляді статистичних викладок, що їх готують працівники соціальних установ, та звітів про нелегальних міґрантів. Білозуб вирішив оголити нервові закінчення цієї проблеми, які навряд чи відшукаєш у звітах та довідках. Його вистава складатиметься з семи конкретних жіночих історій, які розкажуть Лариса Руснак, Світлана Ватаманюк, Леся Липчук, Інна Капінос та інші «франківки». Подробиці сюжету режисер поки що не розголошує, бо планує працювати над сюжетом і під час репетицій.

Музику до вистави написав відомий італійський композитор та диригент Алессіо Влад. На нього режисер вийшов, коли мандрував минулого літа італійськими місцями Федеріко Фелліні. Пан Алессіо диригує італійськими оркестрами, працює на запрошення в Болонській та Римській операх, опері Міссімо в Палермо. Користується популярністю і поза Італією — його запрошувала Дрезденська філармонія, Веймарська державна капела, деякий час він був художнім керівником женевського театру «Карло Феліче». При цьому композитор активно співпрацює з відомими кінорежисерами Крістіною Коменчі, Бернардо Бертолуччі («Переможені», що отримали «Золотий глобус» 1999 року — за найкращий саундтрек), Франко Дзеффіреллі (картини «Шість персонажів у пошуках автора», «Джейн Ейр», «Чай із Муссоліні» та інші)... Днями Алессіо Влад приїздив до України, щоб познайомитися з колективом вистави та записати музику. Під час зустрічі з акторами пан Алессіо зізнався, що до України у нього особливо зворушливе ставлення. «Мій батько, — розповів композитор, — більше шістдесяти років тому приїхав до Італії з українських Чернівців». За три дні перебування в Україні пан Алессіо встиг не лише познайомитися з акторами та записати музику до вистави разом з ансамблем «Київська камерата», а й зіграв на роялі в «Свободі Савіка Шустера». На прем’єру вистави Алессіо Влад обіцяв приїхати обов’язково.

Що стосується Фелліні, то у спектаклі, як розповідають очевидці репетицій, можна буде впізнати деякі паралелі з життям і творчістю кінорежисера. Сама дія відбуватиметься у павільйоні кіностудії (автор сценографії — Володимир Карашевський), буде навіть одна з героїнь «Амаркорду», красуня Градіска, яка знайомитиме українок з Італією.