Кінець банди з «Беркута»

02.02.2008

Цю справу вже охрестили однією з найкривавіших в історії української криміналістики. Майже два роки її розслідуванням займалася Генпрокуратура — справа виросла до 80 томів. На рахунку семи членів банди 11 убивств та численні розбійні напади зі 110 (!) потерпілими. Троє бандитів свого часу працювали у спецпідрозділі «Беркут», а ще один — охоронцем у Саксаганському райвідділі міліції Кривого Рогу. Ще троє були спортсменами, серед яких і тренер зі східних єдиноборств. Усі були натреновані настільки, що чинити їм опір не було ніякого сенсу. Та й плани нападів бандюки відпрацьовували до найменших дрібниць, а з місця події зникали блискавично.

Усім учасникам «бандитської сімки» до тридцяти років, виховувалися у неблагополучних сім’ях, і жоден з них не мав вищої освіти. Як такі могли потрапити до елітного спецпідрозділу? Як розповідає «УМ» керівник групи з розгляду кримінальної справи в Апеляційному суді В’ячеслав Богдан, один зі співробітників міліції надав майбутньому організатору банди декілька одиниць зброї та боєприпаси, а потім ще й допомагав у здійсненні двох злочинів. Уперше вони пішли «на справу» у червні 2001 року — четверо озброєних у камуфляжі й масках увірвалися до продуктового магазину «Терези», відібравши у міліціонера пістолет Макарова і два магазини з набоями. Через місяць поранили охоронця магазину «Корона».

Надалі зловмисники стали спеціалізуватися на валютниках. У серпні того ж 2001 року по–звірячому розстріляли з трофейного «Макарова» працівника пункту обміну валют. Потім убили ще одного валютника. При цьому правоохоронцям не вдалося розкрити зухвалі злочини по гарячих слідах, хоча вже тоді вони розуміли, що діють одні й ті ж самі організовані особи.

Чи не найгучніше вбивство, яке сколихнуло всю Україну, нелюди здійснили у травні 2002 року на станції Апостолове Придніпровської залізниці: о третій ночі заподіяли 19 (!) поранень 24–річному міліціонерові лінійного пункту міліції Олександру Бабаєву. Ціною нелюдських зусиль потерпілий спромігся доповзти до телефону і сповістити колег про напад. Потім протягом десяти діб кращі лікарі Дніпропетровщини і Києва намагалися врятувати йому життя, але марно. У Бабаєва нападники відібрали пістолет Макарова з двома магазинами і зарядами, тієї ж ночі обстрілявши автомобіль охоронців одного з фермерських господарств у Апостолівському районі.

Протягом 2003—2004 років вони вбиватимуть валютників — чотирьох у Кривому Розі й одного у Жовтих Водах. Ще один потерпілий дивом вижив після нападу в Миколаєві. Останній злочин відзначався особливою зухвалістю. Двоє невідомих в Орджонікідзе близько дев’ятої години вечора розстріляли валютника на очах доброї півсотні свідків. Порушені раніше за подібними фактами кримінальні справи відтепер об’єднали в одну. Зрештою, наприкінці 2004 року сімох підозрюваних було затримано. При цьому вони вчинили шалений опір — один із екс–«беркутівців» навіть був паралізований унаслідок поранення у хребет, і його справу довелося виділити в окреме провадження. Проте він помер за лічені дні до вироку суду.

Двоє підсудних отримали пожиттєве ув’язнення, четверо позбавлені волі — відповідно, на 14 (двоє), 10 і 7 років.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>