Декілька останніх днів Миколаїв жив у шоці: до міліціонерів потрапив відеозапис, зроблений за допомогою мобільного телефону, на якому підлітки жорстоко лупцювали дівчинку. Після тривалого побиття нелюди кинули на неї бетонну брилу, що дало підстави говорити про смерть дитини. Новина миттєво облетіла шкільні заклади Миколаєва, а правоохоронці почали перевіряти вилучене відео.
«Спершу ми справді думали, що інцидент відбувся у нашому місті. Принаймні так розповідали учні школи № 10, в яких ми і взяли запис, — розповів «УМ» керівник Миколаївської обласної інтернет–газети «Новини N», яка першою поширила цю інформацію, Федір Левченко. — Тим паче що відеозапис одночасно з’явився у декількох школах міста. Ми повідомили і міліцію, і прокуратуру. Однак згодом з’ясували, що розповіді — всього–на–всього дитяча фантазія: відзняті кадри вдалося знайти на одному з російських інтернет–сайтів, звідки, очевидно, їх і скачали. Хоча той факт, що так зване «кіно» обговорювали практично всі школярі, вже сам по собі небезпечний».
Підтвердили хибну тривогу, яку підняли журналісти, і в Центрі громадських зв’язків ГУ МВС у Миколаївській області. «Одразу після надходження жахливого повідомлення на ноги підняли начальника управління з роботи з дітьми та карний розшук, — повідомила «УМ» начальник ЦГЗ УМВС у Миколаївській області Оксана Шубіна. — Правоохоронці опитали школярів, однак нічого, що б заслуговувало на увагу, не почули. Також ми встановили, що запис був зроблений у грудні минулого року. До того ж жодних заяв про зникнення дитини чи принаймні виявлення тіла немає. Наразі з підлітками проводять роз’яснювальну роботу, бо сам прецедент є неприємним і небезпечним — діти не повинні таким цікавитися, адже це не ігри».
Проте психологи вважають, що одноразової бесіди замало. Вони констатують: із кожним роком фактів поширення серед неповнолітніх матеріалів насильницького характеру стає дедалі більше.
«На мою думку, в кожному навчальному закладі повинен бути психолог, який неавторитарними методами має проводити з дітьми тренінги. Не йдеться про покарання. Потрібна людина, до якої кожен учень зміг би прийти і розповісти про свої переживання, — пояснила «УМ» психолог Київського психологічного центру допомоги сім’ям Наталія Бугаєнко. — А щодо цього конкретного випадку, то мотивація цікавості підлітків до відео могла бути різна. Здебільшого така поведінка є наслідком безвідповідальності за власні вчинки. Окрім цього, дуже часто, надивившись насилля по телевізору чи в інтернеті, діти виявляють елементарну цікавість, яка спонукає перейти межу дозволеного. А якщо у сім’ї не батьки є авторитетом для дитини, а, приміром, старший брат, який, скажімо, живе з того, що займається грабунками або іншими злочинами, зрозуміло, що підліток за психологією братиме приклад саме з нього. Тривожить те, що згодом вона може перерости у щось, що матиме значно трагічніші наслідки».