Швидка інвестиційна допомога

За фактами недавніх підземних аварій на шахтах «Шахтарська–Глибока» та «Воскресенська» порушено карні справи за однією і тією ж статтею Кримінального кодексу — «Порушення правил безпеки під час проведення робіт із підвищеною небезпекою, які спричинили загибель людей чи інші важкі наслідки». Спеціальна комісія встановила — у Шахтарську загинули двоє гірників та двоє отримали важкі травми внаслідок грубих порушень правил безпеки, що й призвели до вибуху детонатора, який залишився у породі після планових вибухових робіт. Зокрема, гірничий майстер, виявивши шнур від детонатора, який не спрацював, не заборонив ведення тут робіт і не вивів людей у безпечне місце.

Ці та інші випадки смертельного травматизму під землею згадувалися й на нараді в Донецьку з питань техніки безпеки та охорони праці, в якій узяв участь міністр Мінвуглепрому Віктор Полтавець. Тут же називалися вражаючі цифри: починаючи з 1991 року, на вугільних шахтах тільки Донецької області загинули більше трьох тисяч гірників. Тобто попри щорічне зменшення вуглевидобутку, смертність зростає. Приміром у минулому році кожен мільйон тонн вугілля обійшовся в шість людських життів (досі цей показник був вдвічі меншим)!

Не секрет, на минулорічній невтішній статистиці неабияк позначилися підземні вибухи на донецькій шахті імені Засядька, де загинули 106 гірників. І, попри окремі посилання на підземні стихію та невідомі науці явища на кілометрових глибинах, тут, на жаль, теж не обійшося без нехтувань правилами безпеки та охорони праці. Ще раніше урядова комісія навіть до оприлюднення остаточних причин аварії вже назвала 11 посадовців, які причетні до підземної трагедії. Нині ж на офіційному рівні було підтверджено, що окремі промахи та помилки допустили не тільки керівники вугільного підприємства, а й державної воєнізованої гірничорятувальної служби. Як відомо, внаслідок другого підземного вибуху 2 грудня минулого року загинули 5 гірничорятувальників.

«Є недоліки в розпорядженні командира, — підтвердив цю версію міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець, — і тому цього пробачити ми не можемо. Насамперед для того, аби у подальшому вживати заходи, що дозволили б уникнути таких трагедій».

До речі, доля самої шахти, за словами керівника Мінвуглепрому, практично вирішена. «У будь–якому випадку ніхто не збирався і не збирається, я думаю, закривати шахту імені Засядька, — каже Віктор Полтавець. — Нині ведеться робота на двох пластах. А щодо того пласта, де трапилося це горе, за вугільними канонами, можливий варіант його використання через півтора роки. Тобто коли мине цей строк, можна буде повернутися до пласта, відкачати воду і, згідно з технічними нормами, почати його відпрацьовувати».

А поліпшити в цілому ситуацію з безпекою праці шахтарів, на думку учасників наради, могла б реконструкція застарілих шахт–«бабусь» вітчизняного вуглевидобутку та будівництво нових. А оскільки з бюджету для цього виділено недостатньо коштів (цього року Мінвуглепром має отримати 7 мільярдів 169 мільйонів 729 тисяч, а вугільники кажуть, що треба не менше 13 мільярдів), є намір залучати у галузь інвесторів.

Як запевняє Віктор Полтавець, нині є чимало потенційних інвесторів, що бажають вкласти гроші у вугільну галузь, однак їх стримує відсутність якихось гарантій. Виправити ситуацію, є думка, допоможе вже підготовлений проект Закону «Про особливості приватизації підприємств вугільної промисловості», який має захистити інвесторів.