Похід за пенсією з науковим відтінком

Листування, яке веде з міністерствами та відомствами пенсіонер Віктор Клісенко, вже може претендувати на окремий том. Біда лиш у тім, вважає пенсіонер, що листування це нагадує спілкування з глухим: суті проблеми, про яку він говорить, чути не хочуть. Проте сьогодні Віктор Павлович відстоює вже не лише свою позицію, а інтереси групи осіб — наукових пенсіонерів, які, на їхню думку, несправедливо ображені державою. Пропрацювавши чимало років, ці люди виявилися обділеними, стверджує Клісенко.

Хто оцінює нашу працю?

Так, почавши вирішувати свої пенсійні справи, Віктор Клісенко виявив, що до його стажу наукового працівника не зараховується передатестаційний період — той час, коли державна комісія для наступної атестації підприємства оцінювала його науково–технічну діяльність. А при зміні форми власності, хоча раніше підприємство й було державним науковим, за законодавчими вимогами, воно мало атестуватися.

Віктор Клісенко працював на Сумському машинобудівному науково–виробничому об’єднанні імені М. Фрунзе. Підприємство перетворилося на ВАТ у 1996 році, але атестацію на підтвердження наукової діяльності пройшло лише у 2002–му. Відповідно до вимог, цей проміжок до наукового стажу не зараховувався. «Але ж у цей час усі працівники вели свою роботу, і вели її як науковці, — стверджує Віктор Клісенко. — Інакше що, власне, комісія могла б оцінювати?». Зазначимо: рішенням суду ці роки пану Клісенку були дораховані до наукового стажу. До речі, фахівці кажуть, що це чи не єдиний випадок, — подібні рішення в області більше не ухвалювали.

Та проблеми на цьому не вичерпуються. Працюючи, Віктор Клісенко отримував непогану платню. Відповідно, до Пенсійного фонду сплачувалися страхові внески із сум 1000, 1600, 2200, 2660 гривень... При нарахуванні ж пенсії виявилося, що його зарплата обраховується за рівнем заробітної плати старшого наукового співробітника Національної академії наук України. «А вона значно менша за суми, з яких я сплачував внески до Пенсійного фонду, і в багато разів менша, ніж отримував науковий працівник підприємства», — розповідає Віктор Клісенко і щиро не розуміє, чому пенсію йому мають нараховувати з уявних 663 гривень, а не з реальних коштів, які він заробляв.

Пункт 14 статті 24 Закону України «Про наукову і науково–технічну діяльність» Віктор Клісенко схильний вважати дискримінаційним. Згідно з ним, наукові працівники недержавних наукових підприємств і установ опиняються в нерівних умовах порівняно з працівниками дер­жавного наукового сектору.

До того ж, доводить Віктор Клісенко, зарплата старшого наукового співробітника НАНУ унормована Кабміном з 1 лютого 2001 року. А Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково–технічну діяльність» вступив у дію з початку 2004 року. Тобто норма закону, що обмежує заробітну плату працівника недержавного підприємства при нарахуванні йому наукової пенсії на рівні зарплати старшого наукового співробітника НАНУ, застосована в минулому часі.

«Інше чинним законодавством не передбачено»

Роз’яснити ситуацію з пенсіями для наукових працівників «УМ» попросила заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Олену Савісько:

— Ця проблема справді існує, і є група людей, які зверталися до нас із нею. Зверталися вони і до судових ін­станцій, але всі рішення були прийняті на користь Пенсійного фонду. І це закономірно, бо наша структура є виконавчою: ми виходимо винятково із законодавства. Так, питання пенсійного забезпечення наукових працівників регулює Закон України «Про наукову та науково–технічну діяльність». Крім того, для визначення середньомісячного заробітку наукових працівників недержавних наукових установ для обчислення пенсій враховується заробітна плата, яку вони отримували під час перебування на посадах, визначених відповідним переліком посад. Розмір цієї заробітної плати не повинен перевищувати максимального розміру посадового окладу або ж ставки старшого наукового співробітника науково–дослідної установи Національної академії наук України — з урахуванням доплат за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи, що обчислені з зазначеного максимального роміру посадового окладу чи ставки.

Умови оплати праці наукових працівників Національної академії наук України визначені окремою постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року №74 «Про умови оплати праці працівників бюджетних науково–дослідних установ і організацій та інших наукових установ Національної академії наук» — із відповідними змінами.

З урахуванням вищезазначеного роз­роблено і програмне забезпечення для призначення пенсій науковим працівникам, яке сьогодні використовують спеціалісти відділів пенсійного забезпечення. Воно загальне для всієї України, тому говорити про якусь упередженість при обрахуванні пенсії в тому чи іншому випадку просто нелогічно.

Незастосування даних положень можливе лише за умови внесення змін до вказаних документів або ж інших форм перегляду законодавства. А жодні зміни на сьогодні не внесені, резюмує пані Савісько.

Утім у своїх листах Віктор Клісенко апелює частіше не до Пенсійного фонду, а до Міністерства праці та соціального захисту. «Дії працівників Мінпраці щодо обмеження пенсій науковим працівникам, — писав він у черговому листі екс–міністру праці Михайлу Папієву, — можна розцінити як бездіяльність головної соціальної установи України, яка не виконує своїх прямих функціональних обов’язків — соціального захисту населення. У мене склалося враження, що відписка у вигляді сентенції — «інше чинним законодавством не передбачено» — це візитна картка Міністерства праці та соціальної політики України. Виборювати науковим пенсіонерам своє право на одержання достойної пенсії через суди — це не шлях для вирішення проблеми. Чи не простіше Вам, як міністру, вийти у Верховну Раду з ініціативою внести зміни до Закону України «Про наукову і науково–технічну діяльність»?..»

Пропозиція, певно, слушна.

Із першого січня цього року внесені зміни до пенсійного законодавства. Відтепер пенсія перераховується диференційовано. Тобто не всім підвищується, як то було раніше, на якийсь відсоток, а кожному обчислюється індивідуально, згідно з його зарплатою та страховим стажем. Переглянувши пенсійну справу Віктора Клісенка, Олена Савісько вважає, що, оскільки він мав непогані заробітки, є сенс перейти на загальнообов’язкову форму пенсійного забезпечення. Таким чином, він отримуватиме кошти більші, ніж має нині. Звичайно, цим можна скористатися. Хоча, якщо говорити не з точки зору закону, а з погляду логіки та людяності, то законодавство, справді, обійшлося з науковцями даної категорії несправедливо.