Реформи в освіті — питання підвищеної відповідальності. Тут навіть приказку «Сім разів відмір — один відріж» варто множити на кільканадцять разів, аби новації дійсно мали користь. Свою ініціативу керівництво Київської середньої спеціальної музичної школи–інтернату імені Миколи Лисенка «перемірювало» роками. Останньою краплею на користь негайних змін став той факт, що після закінчення Школи її випускники, обминаючи вітчизняні консерваторії та музучилища, прямують за кордон. Причому фінансові мотиви у цій міґрації не є стовідсотково вирішальними. Юні музиканти — а таких за останні п’ятнадцять років набралося більше ста — заявляють, що коли вони вступлять до тієї ж консерваторії, то за лекціями–семінарами–сесіями–заліками просто не матимуть часу якісно займатися музикою. Навчальна програма в консерваторії чи іншому спеціалізованому вищому навчальному закладі переобтяжена загальноосвітніми предметами. А тому заради диплома про вищу освіту доводиться або ж ризикувати здоров’ям, оскільки для головного у навчальному процесі майбутнього музиканта — власне гри на інструментах — залишаються хіба що нічні години, або ж махнути рукою на свій виконавський рівень і стати–таки бакалавром чи магістром... «Потрібна альтернатива», — каже директор КССМШ ім. Лисенка Валентин Шерстюк і разом із викладачами Школи пропонує свій варіант розв’язання цієї проблеми.