У вівторок — 22 січня у Донецьку ніхто не очікував, що до Апеляційного суду надійде заява від представника головного управління держказначейства про відмову від своєї апеляційної скарги на судове рішення від 9 листопада. Адже до цього всі прагнення сім’ї потерпілої Світлани Зайцевої домогтися солідної компенсації результату не принесли. Сім’ї, щоправда, виділили двокімнатну «вбиту» квартиру, яка, до речі, так і стоїть порожньою, бо немає коштів на ремонт, і призначили матеріальну допомогу дітям–сиротам — по 500 гривень щомісяця.
На засідання Апеляційного суду не змогла прийти мати Світлани Зайцевої — Тетяна Бережна, яка після операції на серці нині перебуває в лікарні. Тому з дітьми Світлани прийшла до суду їхня 77–річна прабабуся Євдокія Оболенських. Як чесно зізнається вона, почувши постанову суду, спершу нічого не збагнула. Коли ж її почали вітати, зрозуміла, що троє малолітніх сиріт таки отримають від держави компенсацію за втрату матері.
11–річна Аня та 12–річний Женя нині перебувають у школі–інтернаті у Святогірську, де будуть навчатися до дев’ятого класу. Щоправда, як розповідає їхня прабабуся, вони все ж перебувають там не на повному забезпеченні — доводиться їм купувати і одяг, і взуття, та все–все для навчання. Немало коштів доводиться витрачати й на лікування, оскільки всі вони мають певні проблеми. Зокрема найбільш відчутно позначилося спілкування з хворою на сухоти матір’ю на здоров’ї Жені. А найменшу — 4–річну Таню, якою зараз опікується прабабуся, нині якраз готують до складної операції на оці.
Трохи ніяковіючи, діти тим часом згадують про те, які подарунки їм недавно приніс Дід Мороз. «Найбільший подарунок з цукерками дістався Тані, — розповідає Женя. — Такий великий, а там багато цукерок. А нам приніс просто такі симпатичні рушнички». Хлопчик каже, що в школі–інтернаті йому найбільше подобаються уроки праці, а в майбутньому він хоче стати зварювальником або водієм. Молодша Аня полюбляє уроки малювання та української літератури і мріє про професію перукаря.
«Звичайно, діти страждають, що немає матері. Вони часто її згадують. Тепер мамою називають і мене, мою доньку та їхню бабусю Тетяну, — стримуючи сльози, зітхає їх прабабуся Євдокія Павлівна. — Особливо найменша Таня. Як візьме фотографію, як почне виціловувати. Все мені розповідає, як вона любить маму, та все питає, коли нарешті вона прийде. А тоді каже: «Ми підемо і її відкопаємо — нехай додому йде...» Навіть віршик знає: «Горя много, горя много — горя некуда девать. Пойду лягу на могилу — разбужу родную мать...»
«Цей випадок безпрецедентний, — розповів «УМ» після засідання Апеляційного суду відомий адвокат Сергій Салов, який захищає інтереси сім’ї Світлани Зайцевої. — Вперше в Україні вступило в силу рішення про виплату таких великих сум за позовом про відшкодування моральних і матеріальних збитків. Це стало можливим завдяки керівникам держави — Президенту і Прем’єру. Нині звертаєшся вже не до глухої стіни, а до посадових осіб, які справді переймаються долею своїх співвітчизників».
Проте, як свідчить Сергій Салов, справу зроблено тільки наполовину, адже питання про притягнення до відповідальності тих, хто «повісив» на Світлану Зайцеву важкий злочин і засадив її за ґрати, досі залишається відкритим. Адвокат каже, що тепер буде займатися тим, аби кожен, хто причетний до незаконного засудження Зайцевої, отримав за «заслугами».
«Я можу зараз назвати прізвища причетних до цієї справи. Це слідчий Овчаров, який нині благополучно працює в прокуратурі Харцизька: і не просто слідчим, а вже заступником прокурора міста. Це суддя Алла Суханова, яка незаконно засудила Світлану Зайцеву і відправила її на нари, — обурюється пан Салов. — Досі здійснює правосуддя в Центрально–Міському районі Макіївки тодішній прокурор району, який колись порушував карну справу. Він отримав лише догану, що нітрохи не позначилося на розмірі пенсії та решті пільг...»
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
