Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
У Росії працюють 1—3 мільйони українських трудових мігрантів, більшість з них, звісно, — нелегали. Відтепер легалізуватися буде ще складніше — Федеральна міграційна служба цьогоріч встановила квоту на прийом «гастарбайтерів» — 2 мільйони місць для всіх «націй та народностей». Це втричі менша квота, ніж минулоріч. Росія сподівається, що кількість «гастарбайтерів» переросте невдовзі в якість, тобто що приїздитиме на заробітки більш кваліфікована робоча сила. Але чи стане від цього легше українцям з «мозолястими руками», які їдуть до Москви заробити копійку не мізками, а «горбом»?
Москва стала своєрідною Меккою трудової міграції. Незважаючи на те, що російська столиця — поліетнічний мегаполіс, її мешканці, віддавна відомі своєю зверхністю, недолюблюють мігрантів, мовляв, «панаєхалі тут...». Проте обійтися без них не можуть: приїжджі підмітають вулиці, будують житло, дороги, працюють на транспорті, тобто виконують ті роботи, на які москвичів не заженеш ні за які гроші. Наприклад, таджиків з мітлою можна побачити не лише на всіх без винятку вулицях Москви, а навіть на Красній площі — святая святих російської держави.
Заробітчани стали таким гострим соціальним явищем у Росії, що воно навіть зажадало художнього осмислення. Не дивно, що минулого літа в Москві побачив світ роман Едуарда Багірова «Гастарбайтер». Твір вирізняється точністю образів і ситуацій, адже автор — сам колишній мігрант.
За радянських часів українці також їздили на заробітки, зокрема — на російську Північ, багату нафтою, газом, золотом. Багато їх осіло на цих безкраїх просторах, у новоутворених містах і робітничих селищах. За деякими підрахунками, до 80 відсотків трудового контингенту на освоєнні північних регіонів складали саме українці. Зараз там утворилася досить велика національно–культурна автономія, своєрідна українська північна діаспора. Зокрема в Тюмені. Але тоді нас поважали і вітали. Зараз же, з огляду на загальний мейнстрім, коли російські мегаполіси заполонили громади заробітчан з усього колишнього СРСР, а також із В’єтнаму та Китаю, коли вони стали центрами кримінальної напруги, українців уже не вельми вирізняють з моря чужаків — до всіх ставляться з презирством, бо всі вони несуть потенційну загрозу. Принаймні така суспільна думка...
Після розпаду СРСР українці стали чужими на облюбованій «золотій» Півночі, та й загалом у Росії: прописатися й отримати житло стало практично неможливо. Більше того: в разі порушення міграційного законодавства наших земляків чекала ганебна депортація на батьківщину з виплатою штрафів. Зареєструватися в триденний строк — такою була вимога до прибулих у Росію.
Полегшення настало тоді, коли Росія уклала угоду з Україною про 90–денне перебування громадян обох держав на їхніх територіях без реєстрації. Це був своєрідний акт підтримки Кремлем Віктора Януковича напередодні виборів—2004. Однак з 15 січня минулого року було введено новий порядок реєстрації громадян інших держав, які прибувають до Росії у безвізовому режимі. Росія в односторонньому порядку скасувала домовленості про «90 днів», і відтепер українці на загальних підставах мусять у триденний термін стати на міграційний облік.
Щоправда, новий порядок реєстрації і отримання дозволу на роботу передбачає повідомний характер, а не дозвільний, як було раніше. Але мер російської столиці Юрій Лужков із цим категорично не згоден і робить усе для того, щоб змінити федеральне законодавство і повернути для Москви антидемократичний варіант дозвільної реєстрації.
Слід сказати, що міграційні питання свого часу були «забрані» від МВС і передані у компетенцію новоутвореної Федеральної міграційної служби (ФМС). Зараз ідеться навіть про те, щоб трансформувати це відомство у міністерство з питань міграції.
Що стосується зайнятості приїжджих, то в минулому році відбулося поетапне витіснення іноземних громадян: з 15 січня — зі сфери роздрібної торгівлі алкоголем і медикаментами, а з 1 квітня — взагалі з ринків та інших підрозділів роздрібної торгівлі. Російська влада вважає, напевно, що цілоденне стояння біля прилавка без вихідних є для приїжджих неабиякою розкішшю.
Все це відбувається на тлі нової соціальної програми, спрямованої на повернення до Росії колишніх співвітчизників. Такий крок викликаний тим, що Російська Федерація перебуває у стані гострої демографічної кризи — населення держави стрімко скорочується і старіє. За прогнозами вчених–демографів, якщо нинішні темпи депопуляції збережуться, то до середини століття в РФ мешкатимуть усього 40 мільйонів осіб. Утім етнічні росіяни не поспішають повертатися на історичну батьківщину, принаймні не рвуться туди на ПМЖ росіяни України.
Українці в Росії освоїли кілька основних напрямків: перш за все, будівництво, транспорт, переробну промисловість. Чимало зайнято у нафтогазовій, золотодобувній та інших галузях. Загальної кількості українських трудових мігрантів не знає ніхто: дані коливаються від одного до трьох мільйонів. За цим показником нас випередили лише узбеки. Так само важко прослідкувати обсяг грошей, які надходять в Україну від наших співвітчизників.
За даними Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку (спеціалізованої установи ООН), лише у 2006 році українські трудові мігранти, яких у різних країнах світу налічується близько семи мільйонів, за допомогою банківських систем та програм швидкого переказу грошей (Western Union, Contact) переслали додому 8,4 мільярда доларів, що становить 8 відсотків ВВП України. Проте переважна частина грошей надходить саме тими каналами, які неможливо проконтролювати, — через земляків, сусідів, родичів, завозиться самими заробітчанами під час поїздок додому. За деякими даними, повний обсяг зароблених коштів, які надійшли в Україну в 2006 році, становить близько 21 мільярда доларів. Середній розмір зарплати трудового мігранта у Росії — приблизно 800 доларів на місяць. Виконавши нескладні підрахунки, можна зробити висновок, що третина від названих сум надходить в Україну з російської території.
За інформацією, наданою посольством України в Росії, у першому півріччі минулого року українським трудовим мігрантам було видано 127 539 дозволів на роботу. За друге півріччя дані ще не надійшли, але вони, вважають у посольстві, будуть близькими до названої цифри. У нинішньому ж році ситуація кардинально зміниться. Нещодавно ФМС оголосила квоти на залучення іноземної робочої сили на 2008 рік — усього 2 мільйони. Це втричі менше, ніж у минулому році. 300 тисяч квот виділено для Москви, із них 250 тисяч — для прибуваючих у безвізовому режимі, решта — для «візовиків».
Упорядкування міграційних процесів у Росії має на меті не лише скорочення загальної кількості іноземної робочої сили, а й до переосмислення її якісного складу, тобто кваліфікаційного рівня. Заявки роботодавців поки що не містять твердих вимог до конкретних професій, спеціалізації, обізнаності мігрантів з новими технологіями — вони, мабуть, мало вірять у реальність таких вимог. Тому заявки надходять лише від 8 відсотків роботодавців. До того ж квотування нині малоефективне через тривалість його реалізації — проходить рік з моменту подачі запиту на квоту до її видачі.
На стихійних біржах робочої сили, які давно існують на деяких московських трасах, можна без зайвих проблем найняти робітників будь–якого фаху і кваліфікації. Послугами цих «невільницьких ринків» залюбки користуються навіть високі посадовці, представники правоохоронних органів — усі, хто має намір зекономити на будівництві котеджу в Підмосков’ї або на ремонті столичної квартири.
І все ж чимдалі тим активніше критерії якості при доборі кадрів будуть виступати на передній план. Перш за все, це стосується найбільш «перегрітого» ринку праці, яким є Московський регіон.
Основна маса трудових мігрантів, як і раніше, буде зосереджена в тіньових секторах російської економіки, але й там спостерігається тенденція до різкого скорочення числа нелегалів — адже штрафи за одного незаконно влаштованого іноземного працівника сягають 800 тисяч карбованців! За повідомленням керівника ФМС Костянтина Ромодановського, обсяг штрафів, що надійшли від роботодавців за порушення міграційного законодавства у 2007 році, становив 4 мільйони карбованців — проти 500 тисяч, одержаних у попередньому році.
Ще одна мета квотування прибулої робсили — вивести великі міграційні потоки з тіньової сфери і, як стверджують у ФМС, захистити іноземних працівників від кримінального свавілля, від новітніх работорговців. Але чи вдасться це так швидко і чи захочують українці–чорнороби втрачати левову частку своїх заробітків лише для того, щоб вважати себе «захищеними»? Питання наразі риторичне.
Людина, яка залишає домівку і їде на заробітки, переживає колосальний емоційний стрес. Адже позаду залишаються звичний уклад життя, сім’я, а на новому місці — чужа мова і чужі люди, невлаштований побут, моральне приниження. Адаптуватися у нових обставинах нелегко, до того ж — у різних людей по–різному відбувається подібна адаптація — усе залежить від психологічних особливостей. Як свідчать психологи, у багатьох заробітчан по поверненні додому спостерігається розлад психіки, депресія, розвиваються хронічні хвороби, виникає бажання подолати дискомфорт за допомогою чарки... Все це, наполягають психологи, характерно для людей, які пережили війну. Виходить: трудова міграція — це теж невелика війна за виживання?
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
