Рецепт Кука. Рецензія на книжку Володимир В'ятровича про останнього генерала УПА, частина друга
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
«Такого колективу і вдень із свічкою (навіть у Польщі!) не знайти», — любить повторювати художній керівник «Піккардійської терції» Володимир Якимець. Із ним погодилася мистецька рада при Управлінні культури і туризму Львівської обласної державної адміністрації, яка висунула вокальну капелу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. 18 січня «піккардійці» зібрали повнісінький зал МЦКМ «Жовтневий». Коли зателефонувала до їхнього менеджера — за декілька днів до концерту — за акредитацією, він із ноткою суму сказав, що мене проведе, але місця вільного не буде: «У нас аншлаг. Жодного квитка не залишилося».
Захисники споживачів наголосили б: «Натурпродукт. Жодних консервантів». Ювеліри оцінили б: «Найвища проба». А глядачі просто відчули: «Піккардійська терція» foreve!». Рівно о 19.00 із залу на сцену попрямували 6 вокалістів, попереду — велика різдвяна зірка із соломи, співають «Ой, радуйся земле». Глядачі піднімаються і підспівують. Різдвяний концерт складався з двох частин. Перша — українські народні і авторські колядки, друга — навколосвітня різдвяна подорож, проспівана різними мовами, які багато хто із залу чув уперше у своєму житті. «Піккардійським» мужчинам допомагали їхні дітки: між композиціями лунали віншування голосами синів Андрія Капраля, Романа Турянина і Андрія Шавали. «Сьогодні — Щедрий вечір, і ми мали б його святкувати зі своїми родинами. Нам приємно, що в нас така велика родина», — каже Якимець і починає «Ой, радуйся, земле» у стилі «піккардійців». А далі пішли треки з альбому «З Неба до Землі» («Добрий вечір тобі», «Пречистая Діва», «Землю Юдейську...», «Тиха ніч», «Нова радість стала», «У неділю рано»...). «Щедрик» відтворили без слів — тільки мелодію. Коли «піккардійці» ще вчилися у консерваторії, викладач хорового мистецтва приніс на заняття аркуш зі старими нотами хору. Так хлопці вивчили естонську пісню «Катання на санчатах», але додали колориту цього екзотичного краю — рев сонних ведмедиків, поскрипування санчат Санти. «Йшла світами молода Марія» Якимець акомпанував на фортепіано. Пісня «З Новим роком» творилася 40 хвилин. «Піккардійців» декілька років тому запросили на радіо, де за 2 години музиканти писали пісню на запропоновані слова, які надсилали у студію зі всієї України. «Піккардійська терція» справилася зі словами хмельничанки удвічі швидше запланованого часу, і відтоді новорічна пісенька завше у їхній різдвяній програмі.
У перших рядах сиділи лауреати Шевченківської премії Іван Драч, Микола Жулинський, Марія Матіос, Павло Мовчан etc. Вони, як і сотні інших глядачів, не поспішали до виходу після закінчення, а двічі викликали чоловіків у чорних костюмах на сцену. «Та ми так і до великоднього концерту на сцені можемо залишитися», — жартують «піккардійці»... і наостанок — разом із залом — співають веселу «Чарочку вина».
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
За кілька кроків від Софійського собору, в затишному провулку, з’явилася крамниця, заради якої засновниці українського бренду два роки об’їжджали столітні майстерні Європи та Азії. >>
Презентація першого тому «Повного зібрання творів» Василя Стуса відбулася у четвер, 14 травня, на Хрещатику в київській книгарні «Сенс». >>
В одинадцяти містах за участі творчої команди з кінця квітня показали психологічну драму «Втомлені» у межах промотуру: Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси. >>
Від середини 2000-х в Україні видано стільки книжок про УПА (дослідження, мемуари, романи), що ніяк бути необізнаним у тому періоді нашої історії. >>
У межах однієї з найпомітніших мистецьких подій — Венеційської бієнале, цьогоріч 61-шої, українці намагаються багатьма голосами і в різний спосіб нагадати про повномасштабну війну росії проти нашої незалежної держави. >>