Ексклюзив — це вам не «Ніч перед Різдвом»...

17.01.2008

            160 років тому, у 1848–му, в Києві гостював Микола Гоголь. Одна з байок про Гоголя розповідає, що до зустрічі з письменником ретельно готувались, а Михайло Юзефович (представник адміністрації київського навчального округу) задля такої нагоди зібрав у себе в гостях молодих професорів Київського університету, серед яких був, зокрема, і Микола Костомаров. Уся професура вдягла новенькі мундири і помітно хвилювалась перед прибуттям почесного гостя. Гоголь з’явився похмурим і насупленим, ні з ким майже не розмовляв, а тільки дивився весь час на такого собі пана Михольського, ба, навіть не так на самого Михольського, як на його жилет: оксамитовий, весь у химерних цятках та звивинах, дуже схожий на шкіру ящірки. Найцікавіше, що на самому Миколі Васильовичу був майже такий самий жилет.

            Наступного дня, розповідав Михольський письменнику Ієроніму Ясинському, прибіг до нього чоловік і в ім’я Бога благав продати злощасний жилет, оскільки «один пан з Санкт–Петербурга» придбав собі такий предмет туалету у Гроса (відомого на той час київського кравця) і тепер вимагає оцей, другий... Михольський прохачу відмовив, не без задоволення додаючи, що той приходив ще тричі...

            Микола Лєсков — відомий російський письменник — анекдот Михольського категорично заперечує. На тій хоча б підставі, що майстерня Гроса з’явилась у Києві ніяк не раніше 1855 року. Складно сказати, як усе було насправді... Але ми, очевидно, дарма вважаємо маразмом і марнотратством надмірну стурбованість теперішнього політбомонду брендами, трендами, Віттонами чи котонами. Адже навіть Микола Васильович не цурався ексклюзиву «від кутюр»... (За матеріалами книги Анатолія Макарова «Київська старовина в особах»).

 

КОМЕНТАР

«Свірід Петрович Галахвастов, знавець київської моди: Вот жильотка — здайоться–кажеться пустяк, а хитра штука: только нємножко не потрап, і мода не та, уже й симпатії нєту... Я вже не говору про піньжак, потому што піньжак — єто первая хворма...» (Михайло Старицький, «За двома зайцями»).

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>