Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Лев Маркосян «Біля моря».
Галерея «Триптих» — одна із найстаріших у Києві. Як каже її директор Тетяна Савченко, вона вже солідна леді. «Нам не мало не багато — цього року пішов 19–й. Маємо свої традиції, своїх майстрів, свої смаки. Щороку намагаємося в перші числа січня організувати свято для себе і наших художників, виставити картини з власного фонду, щоб був ще один привід зібратися разом, попити вина, згадати про минулий рік. Наші художники досить відомі та самодостатні, надають перевагу персональним виставкам. Але на різдвяні свята залюбки збираються у галереї — на спільній виставці «Різдвяний дивертисмент». У галереї представлено роботи 25 «зірок» українського мистецтва, в тому числі й Петра Бевзи, Едуарда Бельського, Володимира Будникова, Олександра Животкова, Бориса Буряка, Анни Гидори, Тіберія Сільваші, Ігоря Яновича, Олексія Малих...
Лев Маркосян стоїть у кутку, попиває вино і щось розказує своєму приятелю — художнику. «У Києві не так багато галерей, де можна зібратися. В нас взагалі живопис у ієрархічному плані стоїть позаду, хоча картини українських майстрів мають попит у світі. От нещодавно їздив із «Триптихом» на московський фестиваль «Арт–манеж–2007». Там були представлені великі галереї і дуже дорогі речі. Але лондонці запримітили маленьку київську і запросили нас презентувати живопис у Британії», — каже Маркосян. На запитання, як він може пояснити тенденцію, яку відзначають київські мистецтвознавці — пожвавлення інтересу до живопису серед членів Партії регіонів, художник відповів, що політики часто купують, що більше і дорожче. «Їм давно пора заходити в галереї для виховання гарного смаку. А тепер це стало модно, тому й купують».
Галерея «Триптих» — невелика, але свій простір віддає тільки під дорогі якісні полотна, які на тлі товару з Андріївського узвозу кардинально вирізняються елітарністю. За келихом вина мистецтвознавці проводили паралелі і дійшли висновку, що «Триптих» — це наш варіант лондонської Marlborough, але та продає страшного Френсіса Бекона, а наша — красивого Сергія Савченка. У галереї можна не тільки помилуватися фондом «Триптиху», а й купити щось додому чи в офіс, картини з «Різдвяного дивертисменту» коштують від двох до дев’ятнадцяти тисяч доларів. Пейзаж–натюрморт, трохи абстракції, ніяких страшилок — все як на Різдво, і плюс вишуканий смак галеристів, майстерність художників і трохи вина.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>