Харковом знову ходять чутки про новий ріст цін на борошняні вироби. Хвилю народної тривоги збурили заяви тієї частини пекарів, які називають випуск так званого «соціального хліба» для себе нерентабельним. Минулого тижня місцевими ЗМІ промайнула інформація, що група «нескорених» навіть скаржилася на свої проблеми Кабміну. Це по-перше. А по-друге, чиновники і не приховують того факту, що з об'єктивних причин не змогли закупити за кордоном сто тисяч необхідних тонн зерна.

Цільове призначення землі — штука, на яку незвиклі до юридичних умовностей власники не завжди звертають увагу. А дарма. Якщо, наприклад, шмат поля сільськогосподарського призначення якимось хитрим чином перетворити на землю несільськогосподарського призначення (зі спритниками, що так чинили, доводилося спілкуватися), то її можна хоч завтра продати. Або якщо ви взяли ділянку під дачу, а натомість засадили усі сотки садом, не спорудивши навіть найменшої халабуди, то все можна втратити. Приватизація землі — в першу чергу маю на увазі городи (тобто присадибні ділянки) і паї (поділені між екс-колгоспниками землі господарств) — триває. Багато хто з вас чекає якщо не на державні акти, то на землеміра, який має готувати документацію.

Не секрет, що багатьох можновладців та їхніх підспівувачів із числа «кабінетних» хліборобів не влаштовує перебування на чолі Асоціації фермерів і приватних землевласників України народного депутата-«нашоукраїнця», голови аграрного парламентського комітету Івана Томича — надто вже хочеться бачити лідером фермерського руху зговірливішу, власне, свою, «приручену» людину. От тільки чи потрібна така людина самим фермерам? Останнім за щоденними клопотами, звичайно, не до політики. Та про те, що саме Іван Томич представляє фактично єдину політичну силу, яка й підтримала фермерський рух ще, так би мовити, в зародку й відстоює права, інтереси вільних селян послідовно, без будь-яких «поправок» на передвиборчу кон'юнктуру, — вони добре пам'ятають.

На останній сесії Рівненської облради її голова Роман Василишин підтвердив, що з нового року таки запрацює давно занедбане підприємство ВАТ «Рівнельон». Як і писала «УМ», у підприємства з'явився новий власник, який пообіцяв вивести льонарів з кризи. Колишній гігант промисловості краю неодноразово переходив з рук в руки. Проте ніяких зрушень на краще не було, виробництво занепадало, доходи становили лише 35—40 тисяч на місяць. Сума заборгованості із виплат заробітної плати сягнула понад півтора мільйона гривень. У гуртожитках комбінату постійно відключали світло за борги.

Про конфліктну ситуацію у Солонянському районі на Дніпропетровщині ми свого часу писали. Її початок сягав ще тих часів, коли повновладним господарем в області почувався Павло Лазаренко. Саме тоді на солонянських землях нібито виявили поклади справжнього золота. Принаймні багато хто став шукати корінь проблеми саме у цьому факті. Навіть робилися відповідні заяви тоді ще монолітного Народного руху України.