Інвестиції чи здирництво?

      Під завершення Року Росії в Україні трапилася подія, по якій дуже точно можна судити, чия ж епоха зараз триває у нашій державі та її економіці.

      Йдеться про Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (ІнГЗК). Акціями цього комбінату частково володіє держава, тримаючи 50 відсотків плюс одна акція, та три недержавні компанії: ТОВ «ТС Ltd» (Україна, Панама) — 17,28, Avakorn Trading — 15,24 і Frodo Commercial Limited (обидві — Кіпр) — 15,9 відсотка. Всі панамці та кіпріоти пов'язані з компанією «Смарт Груп», очолюваною громадянином Росії Вадимом Новінським. За версією російських посадовців, Новінський вклав неймовірно великі інвестиції у гірничорудну галузь України, а відтак потрапив під захист впливових урядових кіл своєї країни.

Чому треба захищати Новінського?

      Новінського не те що захищати — його нині треба рятувати. Бо скандал за участю «Смарт Груп» уже прокотився гучною луною по всiй Українi. Починаючи з 10 квітня минулого року панамсько-кіпрські росіяни намагаються затвердити результати зборів акціонерів, на яких було ухвалено рішення про додаткову емісію акцій Інгулецького ГЗК. Тоді як держава в особі Фонду держмайна не без підстав говорить про шахрайство і незаконність цієї процедури.

      Нагадаємо, що торік 10 квітня збори акціонерів ІнГЗК ухвалили рішення про проведення додаткової емісії акцій. Внаслідок цієї оборудки частка держави повинна була зменшитися з 50 відсотків плюс одна акція до 38 відсотків. Можна уявити всю грубість цієї операції, якщо навіть Леонід Кучма одразу назвав додатковий випуск акцій шахрайством. Міністерство промислової політики та Кабінет Міністрів теж зайняли критичну диспозицію. За особистою вказівкою Президента Кучми було звільнено чиновників, які від імені держави брали участь у зборах акціонерів. Однак слово Кучми цього разу не переконало трійцю акціонерів, і вони з тією ж наполегливістю продовжували спробу зареєструвати емісію через суд.

      Судовий серіал тривав близько півроку, поки на початку листопада не сталася знакова подія. Вищий господарський суд України скасував згадане рішення зборів акціонерів ІнГЗК. Слід було очікувати, що рішення вищої судової інстанції завершить тяганину держави з кіпрсько-панамськими росіянами. Однак на цьому події довкола додаткової емісії не завершилися.

      Скажіть, у якій іншій державі посадовці сусідньої країни можуть тягатися з президентом, прем'єр-міністром, міністром промислової політики, Фондом держмайна, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та облдержадміністрацією? Посол Росії в Україні Віктор Черномирдін, котрий теж засвітився, коли лобіював інтереси Новінського, зазначив, які величезні російські інвестиції зроблено в цю галузь. Тоді як насправді за російськими інвестиціями стоять кіпрсько-панамські компанії, які в такий спосіб повернули в Україну частину раніше виведених коштів, уклавши гроші в устаткування комбінату. Але незабаром країна дізнається, скільки де-факто заробили акціонери, а скільки вклали. Адже дотепер не проводився аудит цін, за якими ІнГЗК купує сировину, устаткування і матеріали. Таку перевірку найближчим часом мають намір здійснити Державна акціонерна компанія «Укррудпром» і Фонд держмайна України. Мабуть, ці поважні установи дадуть відповідь на запитання, чому кредиторська заборгованість ГЗК у 2003 році зросла більше ніж удвічі, тоді як власне галузь перебуває на підйомі.

Передноворічний сюрприз

      Акціонери ІнГЗК винайшли нову схему, побудовану на ігноруванні судової ієрархії. 26 листопада 2003 року компанія «ТС Лтд» звернулася з позовом у Господарський суд міста Києва. Позивач жадав, аби додаткову емісію акцій комбінату було визнано зареєстрованою, і просив зобов'язати Держкомісію з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) видати свідоцтво про реєстрацію цих цінних паперів. З незрозумілих офіційних мотивацій суд прийняв рішення про те, що слід задовольнити вимогу «російської трійці». Це рішення пролежало в надрах судової інстанції місяць — саме стільки часу, скільки потрібно на підготовку апеляції протилежної сторони. Таким чином, коли 26 грудня рішення Київського господарського суду потрапило до Держкомісії, оскаржувати його вже було неможливо.

      З юридичної точки зору, господарський суд підмінив собою не тільки Верховний господарський суд, а й ДКЦПФР, яка й повинна приймати рішення про реєстрацію емісії акцій господарчих товариств. Тим паче, що раніше Держкомісія розглядала питання реєстрації емісії на ІнГЗК і не зареєструвала її.

      Однак цього разу Держкомісія повелася більш ніж дивно. Юридичне управління ДКЦПФР видало висновок, відповідно до якого рішення господарського суду треба було негайно виконати. Рішення виконали на рівні заступників управлінь. Отже, 30 грудня 2003 року компанія «ТС Лтд» і російський громадянин Новінський отримали подарунок «під ялинку». Цей подарунок державі міг обійтися в 500 мільйонів гривень — саме стільки вона втратить у випадку затвердження емісії.

      Фонд держмайна було сповіщено про ці передноворічні події вже десь 12 січня, тож тоді він і почав діяти. Виниклу ситуацію глава ФДМ Михайло Чечетов прокоментував так: «Ніколи держава всередині себе не програє комерційній структурі. Державна машина переїде будь-яку структуру, що зазіхнула на її інтереси». Фонд звернувся до Президента України Леоніда Кучми, до Генеральної прокуратури, Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку, ДАК «Укррудпром» із проханням не допустити проведення додаткової емісії акцій. Звертання дали свій результат, і вже через кілька днів Генеральній прокуратурі було доручено розслідувати законність реєстрації додаткової емісії Інгулецького ГЗК.

      Активність Фонду, Кабміну і прокуратури додала нервозності в лавах Держкомісії з цінних паперів. Минулого тижня з'явилась інформація про те, що керівник юридичного підрозділу ДКЦПФР подав у відставку (одним із його останніх рішень було визнання рішення господарського суду Києва від 26 листопада 2003 року підставою для реєстрації емісії Інгулецького ГЗК). Кілька днів потому глава ДКЦПФР Олег Мозговий повідомив, що заяви свого співробітника він не підписав і що цей чиновник працює й активно допомагає місії FATF розслідувати ефективність боротьби з відмиванням брудних грошей в Україні. До речі, сьогоднішньому складу Держкомісії залишилося працювати всього кілька місяців, тому що завершується семирічний термін її повноважень. Можливо, саме закінчення повноважень додає сміливості окремим її членам.

      Після заяви прокуратури дії ДКЦПФР помітно активізувалися. Тепер це відомство направило касаційну скаргу у Вищий господарський суд України. На минулому тижні суд скаргу розглянув і розпорядився призупинити рішення суду першої інстанції, а саме — Київського господарського суду. Розгляд же скарги намічено на 11 лютого 2004 року. Все це загострило ситуацію напередодні зборів акціонерів ІнГЗК.

Збори, яких ніхто не чекає

      Збори акціонерів Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату було призначено на 29 січня. Російські панамці та кіпріоти запропонували державі визнати, що вона має право представляти 38 відсотків акцій, і таким чином повинна змиритися з втратою контрольного пакета. За інформацією Фонду держмайна, акції додаткової емісії вже продано, можливо, не один раз. Однак приватизаційне відомство висловлює упевненість, що держпакет акцій буде відновлено у розмірі 50 відсотків, а учасники схеми, завдяки якій стала можлива додаткова емісія, понесуть відповідальність.

      Шанси, що збори, намічені на 29 січня, відбудуться сьогодні, мінімальні. Головною ж інтригою залишається питання участі у зборах представника держави і, відповідно, те, який пакет акцій він репрезентуватиме. Існує два сценарії. Якщо держава не зупинить процес реєстрації додаткового випуску акцій, то, швидше за все, Фонд держмайна не братиме участі у зборах. У випадку ж, якщо випуск акцій буде визнано незаконним, збори зірвуть самі «росіяни».

      З усіх подій можна зробити один висновок: в Україні не існує системної реалізації державних інтересів на підприємствах із державною часткою власності. Проведення додаткової емісії на ІнГЗК свідчить, що протистояння держави, з одного боку, і великих компаній та фінансово-промислових груп — з іншого — розтягується на місяці. Така сама ситуація складається у перебігу боротьби проти фіктивного банкрутства. Незважаючи на розпорядження Президента Кучми, активну позицію віце-прем'єра Андрія Клюєва і Мінпромполітики, в Україні дотепер нікого не було покарано за доведення підприємства до банкрутства. При цьому можна легко назвати десяток великих підприємств, які занурюються у фінансову кризу завдяки своїм менеджерам, які це роблять цілком свідомо. А також завдяки деяким закордонним представникам, на діяльність яких чомусь мало хто звертає увагу.