Центральна подія Білорусі, починаючи з минулого вікенду, — зовсім не святкування Різдва, а приурочений до нього IV Міжнародний турнір шанувальників хокею на приз президента Лукашенка. Заворожена щоденними розлогими репортажами, вся країна приросла до телевізорів, стежачи за шайбою «бацьки» та його шанувальників.
У ці дні відкривали телевипуски новин національних каналів сюжети: «Команда президента перемогла збірну Канади», «Швейцарці не витримали натиску білоруської хокейної дружини!» та їм подібні. У глядача, не знайомого з тутешнім контекстом, могло скластися враження, начебто міжнародні спортивні сенсації котяться одна за одною і переповнюють «нью–васюківське» існування Білорусі. Утім поганяти шайбу з Олександром Лукашенком приїздять зовсім не ті спортсмени, котрих ми бачимо на олімпіадах та серйозних чемпіонатах, — це навіть не третій склад збірних, а — надцятий. До прикладу, за команду Австрії грало керівництво однієї нафтопереробної фірми. Подейкують, на льоду австрійці змагалися не за спортивну удачу, а за право працювати на нафтовому ринку Білорусі. Ця компанія тривалий час успішно працювала у Мінську, але минулоріч її представництво чомусь закрили. Отож і довелося хлопцям старатися з ключкою.
Словом, завдяки хокейному турніру на приз Лукашенка регулюються міждержавні відносини та бізнесові стосунки. Так, минулоріч, відразу після важких перемовин із Москвою щодо ціни на газ та нафту, команда білоруського президента елегантно програла у фіналі команді «Газпрому» — очевидно, на знак вдячності. Цього ж разу, коли справи владнано і Мінськ отримав велетенський кредит від Mоскви, замість «газпромівців» на турнір прибула команда клубу «АвтоТрейд» з Тольятті. Отож росіян залюбки розгромили «соколи Лукашенка».
Весело, але в турнірах на приз Лукашенка команда Лукашенка перемагає вже втретє (програш «збірній» «Газпрому» був єдиним програшем). Не дуже гостинно, звісно. Але ж «бацька» програвати не любить. Тому проти запрошених з–за кордону, здебільшого хокеїстів–любителів, разом з президентом грають ті, хто в 2002 році вивів національну збірну Білорусі на четверте місце на олімпіаді в Солт–Лейк–Сіті.
Ненормально, коли цілій нації «втюхують» ось такі квазіперемоги, та ще й приправляючи їх ідеологією. Виходить, що всі перeмоги, нехай і награні, країні приносить лишень один білорус – президент Лукашенко.