Комуністичний Китай надалі залишається країною, в якій за нелегальне ввезення релігійних текстів та Біблій можна потрапити на кілька років до в’язниці. Але коли мова заходить про гроші, то все можливе. Китай завалив увесь світ дешевими іграшками, одягом, електронікою, ширвжитком, а в травні цього року планує запустити на повну потужність верстати найбільшої у світі спеціалізованої поліграфічної фабрики, яка щомісяця видаватиме по мільйону примірників Біблії. Це спільне підприємство Китайського християнського благодійного товариства та розташованої у Великій Британії компанії «Юнайтед Байбл Сосаєтіз».
Як повідомляє німецька інформагенція ДПА, фабрика Amity Printing («Дружній друк») розташована в схожому на авіаційний ангарі площею 85 тис. кв. метрів у промисловій зоні семимільйонного міста Нанкін на сході Китаю. Друкарня вже зараз випускає щомісяця до 800 тис. примірників Біблії. 80 відсотків цієї продукції наразі реалізується в Китаї, де, за неофіційними даними, нараховується від 40 до 100 мільйонів християн.
Після виведення на повну потужність підприємство щосекунди друкуватиме більше однієї книги і вже 2009 року задовольнить чверть світового попиту на Біблію. Уже сьогодні тут друкуються Біблії 90 мовами — від словацької до суахілі. У світі цю новину зустріли з іронією, оскільки 1,3 мільярда населення Китаю не користується релігійними свободами. До 1979 року єдиною книгою, яку китайцю дозволялося мати вдома, був маленький червоний томик цитат Мао. З початку «відлиги» і дотепер у Китаї було видруковано 50 млн. примірників Біблії, яку надалі заборонено продавати в книжкових магазинах, а розповсюджується книга виключно через християнські спільноти за єдиною ціною 9,50 юаня (півтора долара).
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
