Передсвяткові дні сповнені творчості. Як оздобити скромну, урбаністичну оселю? Як виразити самобутність свята? Як розподілити святкові буряки, рибини і квасолю на 12 страв? Усі результати такої приємної творчості стають подарунками дітям, батькам і «половинкам». І хай найліпшим дарунком для нас самих, родичів і близьких стане урочистий мир у наших дбайливо–чистих серцях і оздоблених традиційними прикрасами оселях.
Є гарний звичай прикрашати вікна витинанками перед зимовими святами. У радянські часи віконне скло обклеювали величезними білими «сніжинками». Щоб їх виготовити, аркуш паперу складають у кілька разів, ріжуть ножицями з обох боків і потім розкривають творіння. Ніколи не можна вгадати наперед, що вийде. Нині, коли до народу повертаються різдвяні звичаї, прозорі шибки можна оздоблювати витинанками на тему Різдва. Наприклад, сонечками і хрестиками (їх витинають подібно до «сніжинок») і Деревом Життя з ангелами. Щоб вирізати картинку з ангелами, слід згорнути аркуш паперу вдвічі. Лінія згину буде віссю Дерева. Потім слід зігнути досередини два протилежні від осі краї. Довкола цих двох ліній згину витинаємо ангелів. Звісно, лише половину симетричного зображення, як і годиться у мистецтві витинанки. Для полегшення праці можна перед вирізуванням накреслити олівцем заплановане зображення. Потім вирізані фігурки ангелів розгортаємо і витинаємо дерево з гілками, листям і квітами. Коли картинка готова, обережно намилюємо бруском білого мила і притискаємо до попередньо помитого вікна. Оздоба готова.
Вічнозелене хвойне деревце символізує вічне життя, перемогу світла над темрявою. Щоб оздобити вдома «дерево життя», не обов’язково купувати велику ялинку чи сосну. Вистачить гілки, яку можна, як і колись, встромити у хлібину і прикрасити коржиками, яблучками, загорнутими у золотаву фольгу горіхами і зірками з соломки. Верхівку ялинки увінчують восьмикутною зорею — символом Віфлеємської зорі, що привела колись до вертепу з Немовлям волхвів і пастушків.
Коржики для ялинки пропонуємо випікати так:
600 г борошна, 150 г меду, 200 г цукру, 150 г маргарину, 3–4 яйця, 1 ч. ложка кориці з меленою гвоздикою.
Борошно просіяти із содою, додати маргарин, посікти. Додати цукор, 2 цілі яйця і 2 жовтки, розтоплений мед із гвоздикою і корицею, замісити тісто. Якщо надто круте — додати 1–2 ст. ложки сметани. Місити довго. Накрите тісто можна залишити на ніч у холодному місці.
Розкачати корж завтовшки як на вареники, вирізати різними формочками (зірочки, кружальця–сонечка, півмісяці) або просто склянкою коржики і в кожному прорізати дірочку (щоб потім, зятягнувши кольорову нитку, почепити на ялинці). Покласти на змащене жиром деко, змастити яйцем і випікати в духовці (при температурі 200оС до золотавого кольору. Ще гарячі коржики слід прикрасити візерунками з помадки. Це можуть бути восьмикутні зірки, сонечка, сварги, завитки. Для помадки треба розтирати цукор–пудру з білком, а печиво оздоболювати за допомогою кондитерського ріжка.
За традицією, хрещені матусі до Різдва випікають для своїх хрещеників особливі медові пряники — коники, пташки і панянки. Як правило, хлопчикові дарують коника, а дівчинці — панянку. Тісто для різдвяних медових пряників те ж саме, що й для коржиків на ялинку (див. вище). Оздоблювати фігурки радимо збитим в піну білком із цукром.
Вручають пряника тоді, коли чадо прийде до хрещеної на різдвяну гостину і принесе їй святу вечерю. Стародавній звичай «носити вечерю» ніби поєднує усіх живих родичів у спільній Святій вечері. Діти носять вечерю хрещеним, дідові й бабі, тіткам і дядькам. У великому місті влаштувати такий обхід саме у Святий вечір нелегко. Проте відвідати рідню разом із дітьми можна й протягом наступного тижня. Батьки лаштують дітям торбинки, куди ставлять посудинки з кутею і узваром, кладуть пиріжки. Ці страви у кожній хаті, куди приходять діти, обмінюються на свої, а дітлахам ще дають горіхів, яблук, соняшникового та гарбузового насіння.
Тільки–но з’являється на небі перша зірка, діти радо повідомляють про це батьків. Господар урочисто запалює на святковому столі святвечірню свічку. Вогник свічки поєднує людину з Всевишнім та з іншими людьми — живими й тими, що відійшли в небуття. Свічки запалюємо в свічнику; найкраще, коли це дерев’яний або керамічний трисвічник, так звана «трійця». Цей свічник нагадує і про християнську Святу Трійцю, і про казкове світове дерево, вкрите осяйним квітом оспіваних у колядках небесних світил. В українських дохристиянських колядках співається, як світ творили три голуби. Вони дістали з дна моря золотий пісок і з нього постали сонце, місяць і зорі.
Коли свічка вже запалена, батько і вся сім`я стоячи проказує молитву за живих і померлих. Тричі перехрестившись, починають трапезу. Спершу їдять кутю — господар тричі бере по ложці, а потім передає миску з кутею усім присутнім за столом «за сонцем» (за ходом годинникової стрілки).
На вікні запалюють свічку в горняті з зерном і ставлять склянку з водою, накриту скибкою хліба. Це для душ, які відійшли. За святковим столом ставлять на одну тарілку більше, ніж є трапезників, кладуть ложку. Це для тих, хто в дорозі, хто сьогодні не з нами і для убогого, голодного, хто міг би раптом завітати. Христос казав, що Він — у тих, кого ми нагодували й обігріли, втішили. Можливо, це місце — для Нього?
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
