Після вбивства Беназір Бхутто хвиля масового обурення та відчаю охопила найбільші міста країни. Учора вранці, як повідомляє «Ассошіейтед пресс», 10 демонстрантів було вбито, п’ятеро поранено. Хаос, який охопив Пакистан, може мати непередбачувані наслідки для країни.

«Це вбивство є найбільш серйозним відкатом для демократії в Пакистані», — заявив Расу Бакш Раїс, політичний аналітик з Університету управлінських студій у Лахорі. — Екстремісти продемонстрували достатню потужність, щоб перервати демократичний процес. Головним завданням президента Мушаррафа тепер буде збереження закону і порядку та гарантування того, що теперішня ситуація не обернеться проти нього самого». Інший опозиційний лідер, також екс–прем’єр, Наваз Шаріф, уряд якого було усунуто від влади 1999 року в результаті військового перевороту (саме тоді на вершину влади піднявся генерал Первез Мушарраф), після вбивства Бхутто заявив, що його політична сила бойкотувати вибори 8 січня, якщо вони взагалі відбудуться. А це означає, що сподівання пакистанців та світу нарешті отримати цивільний уряд після восьми років правління військових не виправдовуються.

Обставини вбивства Беназір Бхутто та замовники цього злочину залишаються нез’ясованими. Нападник зумів дістатися до лідерки на мітингу у Равалпінді так близько, що дві з кількох випущених ним куль потрапили в шию та груди жінки. Потім убивця підірвав себе. Виникає запитання: чому в момент нападу поруч не було поліції та співробітників спецслужб? Загальновідомо, що пакистанські спецслужби ненавиділи Бхутто. Ніхто наразі не заявляє, що вони причетні до вбивства. Але вони просто зникли з місця події у відповідальний момент.

Зараз ЗМІ згадують, що Бхутто не раз звинувачувала окремих осіб з партії президента Мушаррафа у підтримці бойовиків, які мають намір вбити її. Втім намір ліквідувати Бхутто мали практично всі екстремістські та терористичні організації, які діють в Пакистані, оскільки ця жінка не приховувала своїх прозахідних симпатій.

«Ситуація в Пакистані досягла тієї точки, коли політичним партіям просто небезпечно діяти», — вважає відставний генерал, а тепер політичний аналітик Талат Масуд. Він не прогнозує, що Мушарраф, який нещодавно призупинив дію Конституції на шість тижнів, може вдатися до якихось різких кроків. «Можливо, вони проголосять надзвичайний стан» — припускає він. Мушарраф, який сам двічі пережив бомбові замахи «Аль–Каїди» в Равалпінді в грудні 2003 року, наразі не демонструє тоталітарних манер. Навпаки, від оголосив триденну жалобу та пообіцяв продовжувати боротьбу з тероризмом і знайти та покарати вбивць Бхутто.

Ентоні Кордесман з Центру стратегічних та міжнародних студій у Вашингтоні попереджає, що будь–які підозри стосовно того, що Мушарраф мав свою роль у вбивстві Бхутто чи знав про планований замах, але не попередив його, можуть поставити Пакистан, країну з 160–мільйонним населенням, яка володіє ядерною зброєю, на межу громадянської війни. «Дуже багато буде залежати від того, чи якась з ісламських екстремістських груп візьме на себе відповідальність за цей теракт, але в будь–якому випадку значна частина пакистанського суспільства і так буде вважати, що уряд Мушаррафа мав принаймні непряму причетність до цього вбивства» — вважає Кордесман.

Західні союзники Мушар­р­афа, передусім США та Велика Британія, опинилися в дуже делікатній ситуації. Звинувачення в тому, що союзник по боротьбі з тероризмом може сам бути причетним до тероризму, ставлять великий хрест на самій війні з тероризмом. Але що робити з самим Пакистаном? Найкраще, щоб вибори 8 січня таки відбулися. Виборці неодмінно масово проголосують за Пакистанську народну партію Бхутто. Держсекретар США Кондоліза Райс ще в день вбивства телефоном переказала співчуття вдівцю — Алі Зардарі, а потім мала довшу розмову з Аміном Фахімом, який змінив Беназір Бхутто на чолі її ПНП. Райс переконувала Фахіма не відмовлятися від участі у виборах, повідомив речник Держдепартаменту Том Кейсі.

Беназір Бхутто поховали вчора в родинному селі Гархі Худа Бакхш поруч із могилою її батька, колишнього прем’єр–міністра Зульфікара Алі Бхутто, якого повісила військова хунта в Равалпінді 28 років тому. На похоронах були присутні чоловік Бхутто — Алі Зардарі та їхні троє дітей, які прибули з Дубаю.

ДОСЬЄ «УМ»

Кров і влада

Боротьба за владу була для Беназір Бхутто чимось на зразок кривавої помсти. Її батько Зульфікар Алі Бхутто був спершу президентом, із 1971 по 1977 рік, а потім прем’єр–міністром Пакистану. У 1977–му його заарештували і за два роки повісили військові на чолі з генералом Мухамедом Зія–уль–Хаком, які вчинили державний переворот. Беназір, яка тоді саме починала свою політичну кар’єру — була помічником батька–прем’єра, — відсиділа кілька років у в’язниці, а потім під домашнім арештом. Відтоді вона затялася взяти владу в Пакистані й змінити цю країну. Для жінки з ісламського світу це була карколомно смілива мета.

Беназір Бхутто народилася 21 червня 1953 року в місті Карачі. Родина була заможна — на той час батько вважався одним із найбагатших землевласників країни. Отож дівчина отримала дві дорогі й престижні освіти: спершу вивчила державне управління у Гарвардському університеті, потім штудіювала політологію та філософію в Оксфорді й там же прослухала річні курси з міжнародного права.

Після військового перевороту Беназір ще певний час була «невиїзною». Лише в 1984 році отримала дозвіл виїхати за кордон на лікування. Так вона опинилися в Лондоні. В еміграції Беназір продовжила справу батька — очолила Пакистанську народну партію й керувала нею з екзилю. Лише у 1986 році, після падіння влади військових, Бхутто змогла повернутися на батьківщину. Повернення було яскравим, насиченим і боротьбою, і особистим щастям. Беназір вийшла заміж за політика та підприємця Асіфа Алі Зардарі, народила трьох дітей.

Політичний злет датується 1988 роком, коли внаслідок перших вільних парламентських виборів Пакистанська народна партія отримала перемогу й Бхутто стала головою уряду. Це була перша в історії жінка на чолі уряду мусульманської країни.

Два роки по тому президент Гулам Ісхак Хан звинуватив уряд Бхутто в корупції і відправив у відставку. Але невдовзі, у 1993–му, на чергових виборах ПНП знов отримала перемогу, й Беназір знову стала прем’єр–міністром. Її уряд (в якому чоловік Беназір мав портфель міністра з інвестицій) протримався три роки. Звинувачений у корупції, Зардарі був заарештований, а саму Бхутто також звинуватили в корупції. Вона змушена була тікати за кордон. У Великій Британії Беназір мешкала до останнього часу, і лише цього жовтня повернулася на батьківщину, щоб взяти участь у парламентських виборах.