Новий Генпрокурор прийде із заходу?

Про те, скільки важить посада Генерального прокурора для країни, красномовно свідчать бої за Генпрокуратуру — в травні, у розпал політичної кризи, в будинку на вулиці Різницькій політики й силовики з двох таборів, «синього» й «помаранчевого», дійшли навіть до «рукопашної». У результаті низки перипетій на чолі ГПУ залишився Олександр Медведько. Однак тепер влада в парламенті й уряді змінилася, а що значить працювати з «чужим» Генпрокурором, «помаранчеві» зрозуміли ще в 2005 році.

На посаду Генерального зараз «сватають» кількох достойників. У їх числі — екс–прокурор Криму Віктор Шемчук, якого Президент намагався поставити на чолі відомства під час травневих баталій за ГПУ. Також — Микола Голомша, котрий був заступником Генпрокурора ще в часи Помаранчевої революції і ще тоді помітно симпатизував «ющенківцям». Але, за даними «УМ» з надійних джерел, чи не найреальніші шанси очолити ГПУ має Микола Гошовський — прокурор Прикарпаття. Прокуратуру Івано–Франківської області Гошовський очолив у червні 2005 року. Його повернення на Прикарпаття в новому статусі громадськість та правоохоронці краю сприйняли з оптимізмом. Ім’я Гошовського вже асоціювалося з затриманням 11 лютого 2005 року скандально відомого закарпатського «губернатора» Івана Різака за підозрою у доведенні до самогубства у травні 2004–го ректора Ужгородського університету Володимира Сливки. Цю кримінальну справу почали розслідувати лише після Помаранчевої революції, з призначенням на посаду прокурора Закарпаття Миколи Гошовського. Щоправда, через два дні після затримання Різака тодішній Генеральний прокурор Святослав Піскун підписав розпорядження про відставку Гошовського з цієї посади. До призначення в Івано–Франківськ він кілька місяців працював прокурором Чернівецької області. Саме на Буковині, під час однієї з перших прес–конференцій, Микола Іванович упевнено заявив, що ніколи не буде «кишеньковим» прокурором, а втручання в роботу прокуратури з боку облдержадміністрації, як це практикувалося на Закарпатті, є грубим порушенням закону.

У Генеральній прокуратурі в Києві він уже працював — із листопада 1997–го по грудень 2004 року був начальником управління ГПУ.

Два з половиною роки на посаді прокурора Івано–Франківщини підтвердили політичну незаангажованість Миколи Гошовського, який зосередився винятково на правоохоронній діяльності, уникаючи надмірної уваги мас–медіа. За професійною манерою він чимось нагадує кваліфікованого рефері, присутність якого нібито не помітна на футбольному полі, але нитки гри ні на мить не вислизають із його рук. Можливо, цьому посприяла і відносно спокійна криміногенна обстановка на Прикарпатті, відсутність резонансних кримінальних справ, на відміну від неспокійних попередніх років.

Професіонали–правоохоронці відзначають 47–річного Гошовського не тільки як досвідченого практика, а й як відомого науковця. У розмові з кореспондентом «УМ» один зі знаних івано–франківських правників зізнався, що у їхньому середовищі прокурор області сприймається ще й як інтелігентна та надзвичайно коректна людина.