На дні Чорного моря дайвери зустрінуть і Новий рік.
Якщо вам обрид традиційний салат олів’є під ялинкою, якщо у вас є азартна компанія, яка так само кисне від нудьги, витріщившись у новорічний телевізор, або ж просто хочеться незвичності й адреналіну, — рушайте в інакшу новорічну ніч. Десятки компаній пропонують нестандартно зустріти Новий рік.
«Вода — це наше середовище існування, тож усі святкові події відзначаємо під водою, — розповідає Ігор Ошпа, керівник центру дайвінгу «Шельф», що в Судаку. — Ось моя донька восени цього року одружилася під водою. Новий рік також святкуєм як годиться: прикрашаєм ялинку, вдягаєм спорядження, берем шампанське і за пять хвилин до Нового року — шубовсь у море! Там водимо хороводи, танцюємо. Рівно опівночі відкриваємо шампанське».
Утім підняти келихи з шампанським під водою — це, так би мовити, художнє перебільшення. Дайвери п’ють шампанське просто з пляшки, тільки ж у рот воно майже не потрапляє, бо змішується з морською водою. «Якщо хтось захоче з нами, — прошу дуже! Але для цього дайте нам деньдва, щоб ми підрахували, скільки це буде вам коштувати, — погоджується пан Ошпа. — Врахуємо всі примхи». Якщо ви ніколи не займалися дайвінгом, то спочатку слід пройти курс навчання. Він обійдеться вам орієнтовно в 300 умовних одиниць. Прокат самого спорядження коштуватиме від 20 до 30 доларів.
Також холод і не зупиняє аквалангіста з чотирирічним стажем Ігоря Горопаєва. За фахом фельдшеракушер, чоловік не уявляє свого життя без моря і, хоч мешкає в Києві, вже другий рік поспіль святкує Новий рік під водою. Робить це на півострові Тарханкут. Тут знімали фільм «Пірати ХХ століття» і знамениту «Людинуамфібію». «Цьогоріч теж планую зустріти Новий рік саме тут, — розповідає «УМ» пан Горопаєв. — Прикрашу новорічну ялинку іграшками й опущусь на дно Чорного моря якраз опівночі 1 січня».
А занурюється чоловік не будьде, а в славнозвісній Алеї вождів — єдиному в Україні підводному музеї. Тут ще за радянських часів за 70 метрів від берега і на глибині 14 м встановили бюст Леніна, а згодом і Дзержинського, і Сталіна.
Чимало наших співвітчизників, які полюбляють мандрувати, пригод під Новий рік шукають на найвищій горі України — Говерлі. Втім для такого кроку в Новий рік потрібна відповідна підготовка, адже взимку підкорити засніжену вершину вдається лише найсміливішим. «Це насправді дуже небезпечно, — розповідає менеджер туристичного клубу «Саміт» Ганна Нечипорук. — Особливо якщо у похід зібралося чимало людей. Ми не наважуємося організовувати такий Новий рік своїм клієнтам». Проте таки знаходяться сміливці, які шукають екстриму. «Я якось видряпався на Говерлу з друзями під Новий рік, — згадує мандрівник зі стажем Максим Баландюх. — Було холодно і доволі страшно. Зате, крім квитків до ІваноФранківська та копійчаного пансіону в місцевої бабусі, це вам нічого не коштуватиме».
Зустріти свято можна у печерах. Турклуби Тернополя пропонують провести ніч на 1 січня у глибинах печери Млинки, що на Чортківщині. Цілих 25 кілометрів повноцінної екскурсії! Тут можна знайти шлях, щоб ходити навіть не дуже згинаючись, а можна навпаки — рачкуючи, долати вузькі проходи Млинки. У новорічну ніч охочим запропонують не лише полазити коридорами печери, а й пограти в екстримігри.
«Ми організовуємо також так звані екскурсіїквести. Участь може брати як одна команда, так і декілька, — розповідає спелеолог Тернопільського спелеоклубу «Кристал» Борис Гора. — Основна місія гри — врятувати «печерного духа» чи, до прикладу, «зниклих спелеологів». Команді треба за фіксований час впоратися із завданнями, які ставить інструктор». А завдання в ніч на Новий рік непрості: учасникам квесту доведеться віднайти якусь річ у печері, протриматися у темряві, розгадати ребуси й самостійно подолати ділянку лабіринту.
Якщо поблизу немає печер, підійдуть.. катакомби. Щоправда, бажано прихопити з собою кількох досвідчених дигерів, підлітків, для яких блукати катакомбами та міськими каналізаціями — це хобі. «Ми під землею дуже гарно влаштувалися, — розповідає Олександр, учасник запорізького дигерклубу «Потерно». — Поставили диван, стіл. Усе, як у людей».
Вечірці в катакомбах ніщо не завадить. Хіба що талісмани наступного року — щурі, або їхні крилаті родичі кажани. Під землю шукачі пригод забирають їжу, питво і все, необхідне для свята. Тільки от світла не буде, лише ліхтарики. «Тут не можна запалювати сірники чи брати з собою факели, — застерігає запорізький дигер. — Під землею завжди є скупчення різних вибухонебезпечних газів».
Цьогоріч пластовий курінь «Орден Залізної остроги» запрошує разом відсвяткувати Новий рік у замку Кам’янцяПодільського. Тут кожен зможе похвалитися доблестю, блиснути військовим та мистецьким талантом, вшанувати прекрасних дам і спробувати здобути умовну чашу Грааля. Загалом же, як запевняють організатори, змагання будуть більш жартівливого характеру. «Ну ви ж розумієте, серед нас лише одиниці посправжньому володіють мечем, — усміхається один з орендаторів Андрій Оварчук. — Загалом же кожен лицар повинен подбати про присутність дами серця поряд, костюм, відповідний лицарському духу, бочку лицарського квасу (це два літри «Живчика») і мішечок золота (50 гривень)».
Святкування супроводжуватиметься ірландськими і кельтськими мотивами — така забаганка організаторів. «Крім турнірів і квесту «Пошук чаші Грааля», обіцяють карнавальну ходу старовинними вулицями міста, а також вогняну феєрію.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
