21 грудня колишньому директору кіностудії імені Довженка та декану кінофакультету Театрального інституту імені Карпенка–Карого Василю Васильо–вичу Цвіркунову (1917—2000) — виповнилося б 90 років. У малому, Синьому залі, Будинку кіно в п’ятницю зібралися найшанованіші «кінематографічні» люди того покоління, що працювало з Василем Васильовичем, і говорили про ювіляра дуже теплі слова. Він був «батьком українського поетичного кіно» (Юрій Іллєнко), «учителем не тільки кіносправи, а й учителем життя» (Оксана Мусієнко), «абсолютним продюсером абсолютного десятиріччя світового кіно» (Вадим Скуратівський), «він, фронтовик, усе життя був на передовій — і на кіностудії, коли доводилося захищати режисерів від партійного начальства, і в житті: хіба бути чоловіком Ліни Костенко — це не бути на передовій?» (Раїса Недашківська), «він любив талановитих людей і брав на себе всю відповідальність» (Лариса Кадочникова), «він був людиною високого кінематографічного смаку» (Дмитро Павличко).

Звернення 60 народних депутатів, у якому вони просили Конституційний Суд розтлумачити частину другу статті 14 Закону України «Про кінематографію», КСУ розглянув досить оперативно: від слухання справи до оголошення рішення минуло десять днів. Сама ж вакханалія в українському прокаті тривала майже десять років. Протягом яких прокатники, що постачають новинки світового кіно в українські кінотеатри, спершу дружно ігнорували Закон України «Про кінематографію», прийнятий ще в 1998 році, відмовляючись як дублювати, так і озвучувати чи субтитрувати фільми українською. Потім — Постанову Кабміну (№20, від 16 січня минулого року), яка передбачала поступову «українізацію» вітчизняного широкого екрана. Оскарживши в суді цей документ КМУ, прокатники і далі постачали до кінотеатрів російськомовні фільмокопії... (За неофіційними даними, за рік на українських екранах було продемонстровано понад 6 тисяч фільмокопій і лише 20 відсотків із них — українською мовою). Тепер шпаринка в Законі, якою так майстерно користувалися посередники між кіномистецтвом та його шанувальниками, надійно «залатана». Конституційний Суд ухвалив категоричне рішення: від сьогоднішнього дня в Україні не може розповсюджуватися і демонструватися іноземний фільм, що не дубльований (не озвучений, не субтитрований) українською мовою. Дистриб’ютор, який вирішить проігнорувати цю норму закону, не отримає прокатне посвідчення. За це рішення проголосували 12 із 15 суддів КСУ. Суддею–доповідачем у цій справі був Петро Стецюк, який люб’язно погодився розповісти «УМ» деякі подробиці цього дуже важливого для української культури рішення.