Атракціон небаченої щедрості

Майже рік Білорусь просила в Москви стабілізаційний кредит в 1,5 млрд. доларів. Прохання звучало доволі принизливо, адже така сума потрібна, власне, на затикання дірок у бюджеті, які виникли саме завдяки підняттю росіянами цін на газ. Союзниця увесь цей час відмовляла Білорусі, аж доки до Мінська не завітав Володимир Путін. Відтак Росія погодилася виділити півтора мільярда доларів, а потім несподівано — ще два мільярда «зверху». Що ж спричинило цей «атракціон небаченої щедрості»?

Навіть віце–прем’єр Микола Корбут ще зовсім недавно не був певен, що Кремль погодиться на таку запаморочливо велику позику. Втім, прибувши до Мінська з візитом 13–14 грудня, російський президент поспілкувався з Олександром Лукашенком віч–на–віч майже чотири години, впродовж яких і визріло рішення про кредит. Отож 20 грудня той же пан Корбут поїхав підписувати «вибалакану» угоду до Москви. Яким же було його здивування, коли Кремль запропонував на два мільярди більше! «Білоруський віце–прем’єр навіть обмовився, що його країна, яка зверталася за кредитами і в інші структури, раніше «мала бажання мати менше», — описує цю московську сцену газета «Коммєрсант».

3,5 млрд. доларів — це приблизно 7 відсотків витратної частини держбюджету Білорусі на 2008 рік. Утім Росія дала Білорусі в борг на вигідних напозір умовах. Так, початок сплати кредиту — через п’ять років, а загальний термін погашення боргу — 15 років. Ставка кредиту — всього 6 відсотків. Занадто вигідний кредит чи майбутня політична кабала?

Надаючи такий «комфорт­ний» кредит, Росія прагне прив’язати білоруську економіку до своєї. «Якщо Білорусь не зможе повернути цей велетенський кредит, то сюди прийде російський капітал і найприбутковіші підприємства перейдуть у власність Росії», — каже екс–спікер Ради Республіки Білорусі Олександр Войтович. До речі, вже зараз уряд почав переговори з російською компанією МТС про продаж контрольного пакета акцій білоруського мобільного оператора. За наразі не перевіреною інформацією, готується до продажу одне з великих нафтових підприємств «Нафтан».

Колишній голова Націо­нального банку Білорусі Станіс­лав Богдан­кевич вважає, що цими досить великими коштами, виділеними на вигідних умовах, ще треба вміти розпорядитися. «Їх можна вдало використати лише за наявності в уряду стратегії розвитку. Але ж такої стратегії немає, — говорить він у інтерв’ю «УМ» — і, радше, всі гроші «проїдять», їх не будуть вкладати у розвиток економіки». Іншими словами — російські гроші підуть на оплату тієї ж російської нафти та газу.

Уже сьогодні, до речі, сукупний зовнішній борг Білорусі становить 10 млрд. доларів. При цьому ціни на продукти та послуги всередині країни продовжують зростати. «Нині звичайні люди не відчувають цієї глибинної економічної проблеми, — каже Станіслав Богданкевич. — Повною мірою вони це зрозуміють до 2011 року, коли за російський газ Білорусь сплачуватиме за повною ринковою ціною».