Батьки і діти. Та продакт–плейсмент
Жив–був на світі... Ні, не Антон Городецький, а Костянтин Лукашин, син того самого Жені Лукашина, героя Рязановської новорічної комедії «Іронія долі, або З легкою парою». Сиквел Тимура Бекмамбетова «Іронія долі–2», незважаючи на дуже конкретний об’єкт процесу «рімейкування», асоціюється не з піснею у виконанні Алли Пугачової та Крістіни Орбакайте, а з саундтреком його «Варт», який співають брати Крестовські. Оскільки режисер не зміг (не захотів, не забажав, не вважав за потрібне?) відійти від своїх фірмових графічно–стоп–кадрових фішок і щедро начинив ними продовження історії Жені та Наді, яка триває вже понад тридцять років. Настільки щедро, що раз по раз здавалося: ось зараз із–за рогу на шаленій швидкості вискочить героїня Жанни Фріске і на своєму авто знову опише неймовірне коло на фасаді готелю «Космос».