Тим небагатьом щасливчикам, які мають у кранах гарячу і холодну воду, важко уявити, як це жити, набираючи її в колодязі. Ну нехай просто жити, а то ще поратися по господарству, напувати свиней і корову, митися після того, як вичищав від гною сарай, особливо взимку, в мороз чи за нинішньої снігової «кваші», коли й носа надвір не хочеться показувати. Проте для більшості запорізьких селян сніг і дощ — велике благо, бо будь-які опади поповнюють висохлі резерувари і стають... питною водою. Це — область недобудованих водогонів, відключених від централізованої мережі сіл, селищ і містечок, край, де якісну воду на борщ чи суп вимінюють за молоко. Невже влада сподівається, що в таких умовах запорізькі села розквітатимуть і множитимуться?..