«Кияни, я скоро знов до вас приїду»

      За першими офіційними візитами нового президента визначаються пріоритети нової зовнішньої політики держави. Інавгурований 25 січня президент Грузії Михайло Саакашвілі зараз у Страсбурзі — в місті, яке має честь бути притулком для Парламентської Асамблеї Ради Європи і яке французи, що мешкають у цих краях, називають «серцем об'єднаної Європи» (там починається засідання ПАРЄ).  Наступні візити наймолодшого в Європі керівника держави вже розплановано — Вашингтон, куди, згідно з попередніми домовленостями, Саакашвілі полетить 25 лютого; на черзі після столиці США — Москва.

      А сантимент до Києва батоно Міхаїл реалізує пізніше  — місяців через півтора-два, як він пообіцяв у розмові з українськими журналістами, що вiдбувалася  позавчора у дворику затишного тбіліського ресторанчика «Старий дім», відразу після дружнього ланчу грузинського президента із запрошеним на інавгураційні урочистості лідером блоку «Наша Україна» Віктором Ющенком.

      «Мої дорогоцінні, кохані, близькі українці», як щиро каже про нас Михайло Миколайович, наразі залишаються, так би мовити, духовним пріоритетом. Судячи з розмови з паном Саакашвілі, міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, який представляв офіційну Україну, запрошення від Президента Кучми відвідати Київ не привіз, як, власне, і не отримав офіційного запрошення до Тбілісі для Леоніда Даниловича від нової грузинської влади. Як Кучма, так і російський президент Путін, котрі отримали запрошення побувати на інавгурації Михайла Саакашвілі (вона, як подейкують поінформовані грузини, невипадково припала на 25 січня — день народження поваленого Едуарда Шеварднадзе), це свято проігнорували, вочевидь, умисно. Запитання «УМ», чи не є ця «неявка» змовою президентів старої формації СНД, Михайлові Саакашвілі, вочевидь, не сподобалося. «Я був би радим, якби приїхав Леонід Данилович, — відповів він. — Але так уже збіглося, суто технічно, що саме в ці дні Путін приїхав до Києва. Втім я знаю, що Путін хотів прибути сюди». Взагалі, додає Саакашвілі, президенти рідко присутні на церемоніях інавгурації. «З українським керівництвом у мене склалися гарні взаємини», — підкреслює новий грузинський лідер. А на зустрічне запитання: як же їм, цим взаєминам, вдалося «скластися», якщо ви з Президентом Кучмою жодного разу за два місяці навіть по телефону не спілкувалися, Михайло Саакашвілі визнає: «Так, це правда. Я провів багато телефонних розмов з американськими керівниками, з турецьким керівництвом, але... Спілкуватися з Леонідом Даниловичем будемо». Головне, додає він, це взаємини між нашими народами, які є не просто добрими, а, я б сказав, ідеальними.

      Щодо другої за останні два місяці зустрічі з Віктором Ющенком (спершу, ще до президентських виборів, у Києві, а наразі 25-26 січня тут, у Тбілісі), то Михайло Саакашвілі, обумовивши «тісну співпрацю з українським керівництвом» і те, що «ми  не збираємося втручатися у внутрішні справи України», пояснив: «Нас поєднує людська дружба. Мені завжди цікаво спілкуватися з Віктором Андрійовичем, обговорити, що відбувається у грузинській та українській політиці». Можливо, не тільки цікаво спілкуватися, а й корисно? Як переконаний сам Ющенко, швидкість виведення Грузії з кризи залежить від професійних, грамотних дій команди Саакашвілі. Говорячи про це на брифінгу для грузинських ЗМІ, лідер «Нашої України» пригадав, як, будучи Прем'єр-міністром у 1999 році, отримав у спадок від попередника велетенські борги із зарплат, на погашення яких знадобилося 7—9 місяців. Він зауважив, що розуміє складність задач, які стоять перед новою владою Грузії. Віктор Ющенко також сказав, що готовий надати необхідні консультації грузинському уряду.

      Повертаючись до протокольних деталей інавгурації, Саакашвілі зауважив, що представництво зарубіжних делегацій у Тбілісі було досить високим. Справді, на церемонії інавгурації перед парламентом Грузії, а потому на урочистому прийнятті у Бальній залі готелю «Маріотт» побували міністри закордонних справ Ірландії (країни, яка нинішнє півріччя головує в Європейському Союзі), Болгарії (держави-головуючої в ОБСЄ), Нідерландів, Росії, Сполучених Штатів. Перерахувавши основних гостей свого свята, грузинський президент особливо відзначив присутність Коліна Пауелла, державного секретаря США. «Це безпрецедентно, — вважає він, — тому що керівник Держдепартаменту дуже рідко приїздить на інавгурації — тільки у стратегічно важливі країни».

      Зустріч з Пауеллом була козирною картою для нової влади Тбілісі, яка, схоже, планує заручитися ще більшою підтримкою Вашингтона для вирішення складних внутрішніх проблем, а також небезхмарних взаємин із найбільшим своїм сусідом, ніж це було за часів Шеварднадзе. До слова, міністр закордонних справ Росії Ігор Іванов, який уперше для такої історичної оказії приїхав у місто свого дитинства, виглядав на трибуні почесних гостей досить похмурим. Як влучно висловився один колега-телеоператор: коли Саакашвілі проголосив у інавгураційній промові зовнішньополітичні орієнтири країни, «Іванов почорнів, а Пауелл посвiтлів».

      Москва, вірить Михайло Саакашвілі, «розуміє, принаймні на рівні офіційних розмов, що з Грузією краще дружити», що слід вибудувати раціональну політику щодо Грузії. Тим більше, натякає новий президент, у Росії усвідомлюють, що Грузія має підтримку на Заході. До речі, в інавгураційній промові, говорячи про необхідність співпраці з Росією, Саакашвілі зробив картинний жест, вказуючи в тому напрямку, де за горами і хмарами, за пару тисяч кілометрів від проспекту Шота Руставелі розташований Кремль. «Те, що я вказав рукою в напрямку Москви, навіть наша аудиторія, котрій не вельми подобається все те, що робить у нас Росія впродовж останніх десяти років, оцінила позитивно, аплодисментами», — помітив Саакашвілі. Водночас молодий грузинський керівник має сміливість вказати «російському вектору», що довжина його протяжності в Грузії скоротиться. Приміром, батоно Михаіл вважає, що «аджарське питання — висмоктане з пальця російськими ЗМІ, бо там стоїть російська військова база». «Вони (росіяни. — Ред.) звідти підуть. Якщо не підуть самі, то «підуть» їх», — упевнено заявив грузинський лідер. Як розвиватиметься на ділі ця версія — ще побачимо, а водночас побутує інформація, що аджарське керівництво прийняло прихід до влади Саакашвілі і пообіцяло йому певну підтримку з обмовкою, що бази «великого сусіди» залишаться в цій приморській землі.