Завтра в Узбекистані відбудуться президентські вибори, на яких чинного президента Іслама Карімова, котрий незмінно перебуває при владі з 1989 року, оберуть на третій президентський термін. Такі вже гримаси пострадянської «демократії» на теренах Середньої Азії. У Карімова офіційно четверо суперників, але їхні прізвища можна не згадувати. Ці маріонетки, натомість щоб агітувати за свою виборчу програму, переконують узбеків віддати голоси за Карімова.
Узбекистан — найбідніша країна з усіх колишніх пострадянських республік Середньої Азії. За даними МВФ, 77,5 відсотка узбеків виживають на суму менше двох доларів у день. Для порівняння, в Казахстані цей показник становить 8,5 відсотка. Уряд Карімова західні аналітики розглядають як найрепресивніший з усіх п’яти урядів колишніх радянських республік Середньої Азії.
Страшне те, що політичними репресіями в Узбекистані керує людина, яка сама в дитинстві зазнала горя. Іслам Абдуганієвич Карімов народився 30 січня 1938 року в місті Самарканд у змішаній родині: батько — узбек, мати — таджичка. В роки війни втратив батьків і виховувався в радянському сиротинці. Після школи вивчав інженерну справу та економіку в Ташкенті, а здобувши освіту, віддав перевагу партійній кар’єрі. 1989 року став першим секретарем Компартії Узбекистану. Він же проголосив незалежність республіки 31 серпня 1991 року і за кілька місяців — 29 грудня — був уперше обраний президентом. Тоді за нього проголосували 86 відсотків виборців. Місцева опозиція та закордонні спостерігачі навіть ті вибори визнали нечесними, а їхні результати — фальсифікованими.
1995 року Карімов шляхом референдуму продовжив свій президентський термін до 2000 року. На виборах 9 січня 2000 року він набрав уже 91,9 відсотка голосів. Щоправда, опозиція та світ (окрім Росії) і цього разу визнали вибори суцільною фальсифікацією. 27 січня 2002 року Карімов ще раз вдався до перевіреного фокусу: шляхом референдуму продовжив свій президентський термін із п’яти до семи років. США не дуже протестували, бо на той час уже розпочали війну в Афганістані і використовували надану їм Карімовим військову базу в Карші–Ханабад, де розмістили 800 своїх військовослужбовців. Карімов змусив американців залишити базу після того, як Вашингтон почав критикувати розстріл мирних виступів населення в Андижані в травні 2005 року.
За Конституцією, Карімов не має права претендувати на третій президентський термін, але тепер він не зважає навіть на основний закон. 6 листопада Ліберально–демократична партія висунула його кандидатом у президенти, а 19 листопада його зареєструвала ЦВК. Президентські ЗМІ «роз’яснюють народу», що попередні два рази Карімов обирався на п’ятирічку, а тепер він уперше кандидує на семирічний термін. До країни не допущені для висвітлення виборів кореспонденти провідних світових агенцій.
До влади йшов «по–русскі»
Інтернет–агенція «Фергана.ru» нещодавно розповіла, як Карімов прийшов до влади в Узбекистані 1989 року. Виявляється, що тоді в Москві розглядалися значно яскравіші та впливовіші фігури, ніж мало кому відомий перший секретар Кашкадар’їнського обкому партії. Але в підсумку Москва призначила саме сірого партфункціонера, бо вважала його... русофілом. Карімов у ті часи неодноразово публічно критикував негативні риси узбецького народу, не спілкувався з іншими узбеками–главами обкомів, за винятком росіянина–«десантника» Єфімова, який керував Навоїйською областю. А головне, що перша і друга дружини Карімова були росіянками, і це обнадіювало Москву.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
