Тепер уже Юлія Володимирівна

Рідна тітка новообраного Прем’єра Антоніна Ульяхіна стала відомою, коли випустила у світ першу книжку про життя племінниці. «Юля, Юлечка» присвячувалася дитячим та юнацьким рокам життя лідера БЮТ. Але ще тоді Антоніна Миколаївна, яка очолює Дніпропетровську обласну організацію ВО «Батьківщина», пообіцяла видати три книжки, присвячені племінниці. І поки що свого слова дотримується. Свою другу книжку мемуарів вона назвала «Юля, Юлія Володимирівна». Головна героїня тут подорослішала, адже у виданні йдеться про наступний період життя лідера БЮТ, післявузівський.

Як Юля не втрималася за заводську трубу

Антоніна Миколаївна дослівно пригадує слова Геннадія Тимошенка, свекра Юлії Володимирівни: «Діти, тримайтеся за заводську трубу. Тільки вона виведе вас у люди». Так він говорив невипадково. Адже всім відомо, що після закінчення Дніпропетровського державного університету Юля отримала направлення на Дніпровський машинобудівний завод. Однак там надовго не затрималася, незважаючи на свекрові побажання.

Тому, за зізнанням Антоніни Миколаївни, вони були приголомшені, коли Юля з Сашею зібрали дві родини і запропонували розпочати «свою справу». Умовляння родичів ні до чого не призвели і подружжя, позичивши гроші, придбало два відеомагнітофони, забрало в батьків телевізори, домовилося про оренду двох «червоних куточків». Так розпочався їхній відеобізнес.

Згодом Юля з Сашею звернули увагу, що будинки культури у більшості міст та райцентрів працюють з неповним навантаженням. Отож завезли з Москви проекційну відеоапаратуру, яка давала зображення на великий екран, а в маленьких залах налагодили сеанси для дітей.

Від тюрми і суми...

Проте, так би мовити, кіноперіод у житті подружжя Тимошенків тривав недовго. Ним займатися стало вельми складно — на відеопрокат ввели 70–відсотковий податок. З іншого боку, у подружжя з’явилася нова справа — бензинова. І разом з компаньйонами вони створюють корпорацію «Український бензин» («КУБ»).

Розвиваючи цю тему, Ульяхіна робить вельми цікаву ремарку — пригадує епізод з їхнього спільного відпочинку на Кавказі. Там до жінок підійшла молода грузинка скромної зовнішності і повідомила про доручення від провидиці попередити Юлю, яку, на спільне здивування, назвала по імені. Попередила про величезні неприємності попереду і велику втрату, яка однак зіграє ключову роль у житті всієї їхньої родини. Але насамкінець жінка напророчила Юлі стати Президентом України.

Юля тоді все це сприйняла з посмішкою. Проте через декілька днів було вирішено з’їздити за адресою, яку залишила загадкова грузинка. Назустріч вийшла вже знайома жінка. Вона й передала листа від провидиці. У ньому йшл­ося про те саме — що Юлин бізнес досягне високих вершин і буде повністю зруйнований, а багатьох родичів чекає тюрма. Але насамкінець цей тернистий шлях провидиця назвала шляхом у президенти. Як пригадує Ульяхіна, від таких слів у неї тоді пішов мороз по шкірі. Тепер же стверджує, що все напророчене провидицею збулося майже повністю.

«Прощавай, кіно»

Так називається один із розділів книги. Ульяхіну, яка успішно керувала кінотеатром під орудою свекра Юлії Володимирівни, що тоді очолював кінопрокат в області, наполеглива племінниця змусила розпочати нове життя. Тимошенки з компаньйонами на той час започаткували вже декілька фірм — «КУБ», «Корпорація транспорт», «Беютага». І надійні люди були конче потрібні. Отож Ульяхіна очолила фірму «Беютага», зоряним часом якої стало будівництво сучасного заводу і розвиток видобутку граніту в токівському кар’єрі на Дніпропетровщині. Юлія Володимирівна тоді туди навідувалася частенько. Тендітна, енергійна, завжди доброзичлива, готова переговорити з будь–якою людиною, — такою вона запам’яталася у селищі Токівське Апостолівського району.

Тим часом у родинному бізнесі відбувалися серйозні зміни. На базі «КУБа» створювалася потужна компанія — «Єдині енергетичні системи України». Вона переміщувалася до іншого сектору ринку — розпочиналося вивчення потреби України у природному газі.

Через терни до...

З часом виникла потреба у новому офісі. Погляд впав на приміщення Трубного інституту, де ЄЕСУ й стали орендувати площі.

Вельми характерно Анто­ніна Миколаївна описує знайомство з керівником сусіднього офісу — Віктором Пінчуком. Вона відверто говорить про біди, які принесло їхній родині таке співробітництво. «В той час особливо кидалася в очі одна риса — бажання кожній людині продемонструвати свою вищість, панську зарозумілість і жорст­кість у ставленні до людей, які стояли за статками нижче за нього», — згадує Ульяхіна.

Невдовзі Юлія Володи­мирівна вирішила йти в політику. На одному з мажоритарних виборчих округів у Кіровоградській області вона впевнено перемогла на довиборах у Верховну Раду, себто, потрапила туди лише на півтора року. Виборців найбільше приваблювало те, що молода, енергійна жінка намагалася зустрітися буквально з кожним із них.

Із приходом до Верховної Ради Юлія Володимирівна передала управління бізнесом співзасновникам, а сама повністю зосередилася на депутатській роботі. Невдовзі після низки її виступів з трибуни з критикою політики Президента Кучми у двері ЄЕСУ постукали перші податківці. Перевірка тривала близько місяця, однак зі складанням акту не клеїлося. Внаслідок цього одна з перевіряючих навіть впала в істерику: «Ну що мені робити? Мене з роботи виганяють. Мені треба в акті відобразити серйозні порушення, а де я їх візьму?». Як невдовзі дізнається Ульяхіна, такі ж перевірки проводили водночас на всіх фірмах, що мали хоч якісь стосунки з ЄЕСУ. Коли ж це ні до чого не привело, вдалися до іншого шляху. Підприємствам та організаціям, які отримали від ЄЕСУ газ, електроенергію, паливо тощо, надійшла команда не розплачуватися за поставки. Тим часом на ринку з’явилися чимало інших фірм. Вони були організовані за принципом компанії ЄЕСУ і отримали «зелену» дорогу, щоб здійснювати свої поставки у регіони.

З новою перевіркою у немилій серцю тодішньої влади компанії було знайдено «геніальний», як висловлюється Ульяхіна, вихід — визнати незаконними контракти минулих років, відмінити їх і нарахувати недоїмку та штрафи в астрономічних розмірах. Звідси й з’явилася величезна сума боргу ЄЕСУ, яка загуляла у засобах масової інформації.

Невдовзі розпочалася хвиля арештів. Через це пройшли і Олександр Тимошенко раз­ом з батьком Геннадієм Опанасовичем, і керівники ЄЕСУ Євген Шаго, Лідія Сокольченко, Антоніна Балюра, і Олександр Турчинов...

Хмари згущувалися дедалі більше. Юлія Тимошенко, віце–прем’єр–міністр з питань паливно–енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка відправлена у відставку. Згодом вона стане активною учасницею акції «Україна без Кучми», а невдовзі опиниться у сумновідомому Лук’янівському СІЗО...

На цьому подробиці з життя Прем’єр–міністра обриваються. Що ж, чекатимемо третьої книги, яку пообіцяла написати Антоніна Ульяхіна.