Соціалізм ділить Болівію

У минулому столітті спроби насильницького встановлення комунізму стали причиною розпаду унітарних держав: Кореї, Китаю, Німеччини. Тепер подібний процес розпочався в Болівії. Минулого тижня було прийняту нову, ініційовану президентом Іво Моралесом Конституцію, яка фактично є планом побудови соціалізму «в одній окремо взятій країні». Криза в Болівії зріє вже два роки — коли Іво Моралес президентські вибори виграв за підтримки індіанців — вирощувачів коки. Цей президент–популіст, наполовину індіанець, пообіцяв покінчити з епохою колоніалізму, з лібералізмом в економіці та побудувати нову Болівію, якою будуть правити корінні індіанці, а білі олігархи–креоли втратять свої маєтки та привілеї.

Півтора року тому Моралес разом зі своєю політичною силою «Рух за соціалізм» націоналізував більшість підприємств нафто– та газовидобувної промисловості й різко підняв податки для закордонних концернів та скликав Конституційну асамблею. Але прихильники Моралеса, які репрезентують західні гірські департаменти країни, не отримали в асамблеї дві третини голосів, необхідних для прийняття нової Конституції.

Ліберальна опозиція, яка представляє східну, рівнинну, багатшу половину країни, оскільки там зосереджена більшість природних копалин, здобула сильні позиції і спромоглася вибороти для себе на референдумі право на регіональну автономію. На сході мешкає лише 35 відсотків з 9,5 мільйона мешканців Болівії, але ця третина населення забезпечує дві третини бюджетних надхо­джень країни. Незважаючи на це, президент і його політична сила розпочали активну роботу над проектом нової Конституції. Чотири східні департаменти — Санта Крус, Бені, Пандо і Таріха — вчинили спротив. До них частково приєднався департамент Чуквісака, який став вимагати перенесення столиці Болівії — Ла–Пас — до колишньої колоніальної столиці — міста Суксе.

У листопаді прикінцеві засідання Конституційної асамблеї, які проходили в Суксе, або закінчувалися бійками та сварками, або їх бойкотувала опозиція. Пристрасті перенеслися на вулиці міста, де поліція змушена була заспокоювати противників і прибічників президента, застосовуючи сльозогінний газ. Коли стало остаточно зрозумілим, що консенсусу не досягти, президент вивіз лояльну йому частину Конституційної асамблеї в казарми в місті Оруро, де 9 грудня, всупереч опозиції та з численними порушеннями законів, було прийнято текст нової Конституції.

Новий головний закон країни значно розширює повноваження президента, дозволяє парламенту приймати важливі закони звичайною більшістю голосів, а не двома третинами, як було досі. Індіанському населенню надаються нечітко визначені автономічні права, встановлюється дисциплінарний нагляд над судовою владою та Центрвиборчкомом, ігнорується право департаментів на регіональну автономію, скасовується обмеження на кількість президентських каденцій.

Нова Конституція ще має бути затверджена на референдумі, але в бунтівних східних департаментах побоюються, що його результати буде сфальсифіковано. Минулої суботи стотисячні маніфестації пройшли в Санта Крус, Бені, Пандо і Тарісі з вимогою надати їм автономію, що дасть право на створення власних законодавчих органів, податкової системи, органів правопорядку. Слідом за цими чотирма департаментами можуть піти ще два: Чуквісака та Сочабамба. Країна опинилася на межі розколу. Моралес погрожує застосувати військо проти бунтівних регіонів.

Тепер на сході майорять лише зелено–білі прапори сепаратистів і жодного — державного. На противагу президентському східняки мають намір провести свій власний референдум — про автономію. І він дасть позитивний результат, бо коли минулої суботи губернатор провінції Санта Крус Рубен Коста проголосив у однойменній столиці автономію, то все місто осяялося вогнями феєрверків і танцювало до ранку. Наразі дипломатам із сусідніх Чилі та Бразилії вдається стримувати пристрасті сусідів, які погрожують початком громадянської війни.