Юрій Сиротенко: Мій підзахисний упізнав мене через 21 рік. У нього чудова пам’ять

Сьогодні в Апеляційному суді Дніпропетровської області продовжиться слухання кримінальної справи щодо мешканця міста Пологи Запорізької області Сергія Ткача, яке вже називають процесом століття. Цьому невисокому на зріст чоловікові інкримінують десятки вбивств дівчат віком від 6 до 18 років.

До сьогодні відбулося тільки одне засідання, попереднє. Зпоміж іншого на ньому було зачитано анкетні дані осіб, які представлятимуть інтереси потерпілих (їх поки що 22). Також зачитано обвинувачування прокурора. Деякі ЗМІ написали, що на це має піти щонайменше три місяці, оскільки текст має 650 сторінок. Однак було вирішено зачитувати тільки резолютивну частину. Це дозволило суттєво заощадити час — справилися за день. Сьогодні ж, на другому засіданні, розглядатиметься перший епізод з бурхливої кримінальної діяльності Ткача — 19річної давності.

Процес закритий, журналісти на нього доступу не мають, і саме цим можна пояснити чимало неточностей, які потрапляють до засобів масової інформації. Прорвати таку інформаційну блокаду нашій газеті допоміг адвокат Сергія Ткача Юрій Сиротенко в ексклюзивному інтерв’ю.

«Після розлучення в розпачі він напився і задушив незнайому жінку»

— Юрію Васильовичу, захищати інтереси серійного вбивці — справа невдячна. Звідки «виник» у вас Ткач?

— Зателефонували з прокуратури Дніпропетровської області: «Потрібен адвокат». Я й погодився. Про якісь меркантильні міркування, самі розумієте, тут ітися не може. Навпаки, я прекрасно усвідомлював, що цей шматок роботи — на роки. Погодився ж, бо цікаво з’ясувати, як, здавалося б, нормальна людина могла до такого дійти. Адвокат усе ж великою мірою психолог.

Отож я прекрасно усвідомлював, на що йшов. Тим паче, захищати інтереси гучних убивць доводилося не раз. Зокрема, Ліщини, який у 90х роках на території Софіївського району протягом одного дня позбавив життя відразу сімох ні в чому не винних людей. Чи Рябчинського — у Солонянському районі він буквально розтерзав 14річну дівчинку. До речі, після цього мені довелося протягом місяця поправляти своє здоров’я у психіатричній лікарні.

— Можете пригадати свою першу зустріч із Ткачем?

— Це було у жовтні 2005 року. Йдучи до Ткача, я знав, що він до цього спілкуватися з адвокатами відмовлявся. Мені теж спершу відрубав категорично: «Адвокат не потрібен». А потім слово за слово зміг його переконати у помилковості такої позиції. По­перше, участь адвоката у таких справах обов’язкова. По­друге, я його переконав, що приймати рішення самостійно у тій чи іншій ситуації йому буде дуже складно. Та й просто голову прихилити не буде до кого. Слухання справи — це ще далеко не вирок.

Те, що ми з Ткачем знайшли спільну мову, насамперед дуже важливо для нього самого. До того ж він мене ... впізнав. Через 21 рік. Річ у тім, що на початку 80х років я працював у прокуратурі Павлограда — саме тоді місто гуло від постійних убивств дівчаток. Так ось Ткач пригадав, як я починав відрощувати бороду. А потім знайшлося бозна­скільки спільних знайомих. У нього чудова пам’ять.

—  І все ж, що його могло штовхнути на такі діяння?

— Я теж себе про це постійно запитую. Відповідь напрошується така. Коли він ще мешкав у Кузбасі, зіштовхнувся з чималими проблемами. Після звільнення з міліції наприкінці 70х мусив добряче поламати голову над тим, чим зайнятися надалі, бо в шахту лізти не хотілося...

А тут ще й сімейна драма — дружину він застав із чоловіком, одягненим ледь не в його халат. Запропонував їй розійтися полюдськи. Зрештою, забрав дитину і поїхав до Криму, куди на той час уже перебралися його батьки. Дружина оформила розлучення і теж завітала з тещею на сонячний півострів. Тамтешній суд присудив дитину, яку Сергій любив, матері. Більше того, колишня дружина знущально запропонувала йому приїхати до аеропорту попрощатися. Але там його міліція протримала у клітці доти, доки вони не полетіли.

У розпачі він тоді напився і задушив незнайому жінку. І нічого за це не отримав. Згодом ще раз вчинив подібне. І знову нічого. Коли людині нікуди виплеснути злість, яка буквально розпирає, її затьмарює полуда. Відчувши смак крові, Ткач зупинитися вже не міг.

«У Павлограді Федорович примудрився одружитися за три дні після знайомства»

— Який він у спілкуванні?

— Дуже любить себе, хитрий, у кожній людині бачить якийсь підступ, схильний до позування. І надзвичайно комунікабельний. Зокрема, у Павлограді примудрився одружитися буквально через три дні після знайомства зі своєю судженою.

Звісно, зі мною такі номери не проходять — все ж маю 25 років досвіду роботи з судами. Тому від самого початку запропонував йому не брехати. Здається, він цієї домовленості дотримується.

— Із серійним убивцею ви регулярно спілкуєтеся понад два роки. Чи можете пригадати епізод, який найбільше вразив?

— Якось ми їздили на відтворення ситуації до селища Чаплине. Історія жахлива навіть на тлі всіх решти. Три першокласниці — це було у 2004 році — поверталися зі школи, розташованої метрів за п’ятсот від їхніх домівок. Коли вже майже дійшли, посперечалися. Одна з дівчаток, розсердившися, вирішила йти через територію покинутого дитячого садка. А там саме пиячив Ткач — його електричка мала відправитися години через півтори. У Чаплиному він опинився випадково...

Так ось, приїхали ми до Чаплиного. Холодно, буквально тіло пронизує. А я завбачливо прихопив з дому бутерброди і чай. Пригостив хлопців з конвою і протягнув через вічко Ткачеві. Згодом мені передають, що він хоче щось сказати. Підходжу. «Хто бутерброди взяв?» — запитує. «Та я», — відповідаю. «Що, ви й на мене розраховували?». «Ткач, ти така ж людина, як і всі», — кажу. Відтоді, відчув, він почав до мене ставитися з повагою.

— У пресі повідомляють різні дані щодо кількості епізодів. Скільки їх було насправді?

— Відповім абсолютно точно. На себе він бере 64 епізоди. Однак беззаперечними є 40. У решті випадків існують ті чи інші неспівпадіння. Навіть такі, коли люди виживали, а мій підзахисний вважав їх загиблими. Тому слідчі продовжують працювати. Але й без того роботи вистачає. Зокрема, я три робочі дні вбив тільки на те, що ставив підписи на актах судовомедичної експертизи. Погляньте на мій робочий зошит — з 20 грудня по 21 лютого все розписано винятково по цьому процесу. Навіть на 3 і 4 січня засідання заплановано.

Втішає, що суд подбав про потерпілих, вирішивши слухати справу епізодами. Себто надав їм можливість не ходити на всі засідання. Це цілком розумно. Бо вже в перший день стільки довелося надивитися! Одна жінка, почувши, як ґвалтували її дитину, кулею вилетіла із зали суду. Інший чоловік, у нього вбито донькустудентку, проходить вже другий процес. Після першого, як з’ясувалося, винесли вирок ні в чому не винній людині. На цього батька теж страшно глянути.

Серійний убивця, що мріє про Голлівуд

— У пресі опубліковано інформацію, що Ткач хоче продати свої спогади Голлівуду за три мільйони євро. Наскільки вона відповідає дійсності?

— Ну, про три мільйони я не чув... Але в нього справді є блакитна мрія про те, що хтось заплатить за його спогади. Я особисто чув тільки про мільйон ... Зі мною він навіть поділився тим, як ці гроші розподілить. Каже, що дасть порівну всім своїм трь­о­м родинам, де залишив дітей, і внуки вже є.

— З рідними Ткача ви не зустрічалися?

— Ні, не доводилося. Знаю, у нього в Криму мешкає мати, якій уже під дев’яносто років. Здається, десь навіть публікувалося інтерв’ю з нею. Ткача це неабияк обурило — навіщо, мовляв, матір чіпати.

— Чи правда, що ваш підзахисний всіляко намагається прискорити процес?

— Це так. Але я його попередив: «Те, що ти каєшся, це добре, але, дивись, не викинь якусь штучку в суді».

— А якісь особисті прохання ви від нього отримуєте?

— Якщо ви маєте на увазі щось на кшталт цигарок, то це питання не стоїть — палити він покинув. Попрохав інше — дістати роз’яснення щодо нарахування йому... пенсії. Як виявилося, він її заробив і, наскільки мені відомо, дотепер зі свого останнього місця роботи на підприємстві у Пологах не звільнений.

— Ну а мораль йому читати не намагалися?

— Коли він мене чимось дістає, то й без цього не обходиться. Якось він став переді мною хизуватися своєю силою. Так я не стримався: «Який же ти сильний, коли на жодну дорослу людину не напав — тільки дітей душив».