Верховний Суд і гречка «Льоні–Космоса»

Два тижні тому Верховний Суд зобов’язав Генпрокуратуру надати матеріали про порушення кримінальної справи за фактом підкупу виборців Леонідом Черновецьким на виборах мера Києва у 2006 році та постанови ГПУ про закриття цієї кримінальної справи. Тим самим Феміда нарешті задовольнила клопотання простого киянина Віктора Спірідонова за його касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду столиці та Апеляційного суду. Адже раніше суди нижчих інстанцій не знайшли підстав для оскарження закриття кримінальної справи Генпрокуратурою. Хоча колишній агітатор Черновецького надав прокуратурі чимало доказів.

Саму справу було порушено прокуратурою міста Києва по гарячих слідах одразу після виборів за ознаками злочину щодо перешкоджання вільному здійсненню громадянами України свого виборчого права, поєднаного з підкупом виборців (ч. 1 ст. 157 КК). Проте ГПУ спочатку витребувала справу, а врешті–решт закрила. Відтак нині розгляд позову Спірідонова у Верховному Суді цілком може стати підставою для призначення позачергових виборів у Києві. Вже зараз до перебігу цієї справи у ВСУ прикута увага багатьох політиків — зокрема з «НУНС» та БЮТ. На судові засідання ходить і колишній мер Києва Олександр Омельченко.

«Тридцятником» — за триста «баксів»

«УМ» вдалося поспілкуватися з автором позову Віктором Спірідоновим, який нині є доволі відомою особою. Принаймні чимало киян могли бачити його у ролі одного з головних героїв фільму Володимира Ар’єва «Земля в ілюмінаторі» (про методи «космічної» команди мера Черновецького), який зараз крутять в агітаційних точках «Народної самооборони» і роздають усім бажаючим на дисках. Причина участі пана Спірідонова у «гречаній» кампанії Черновецького є банальною — лікар–психіатр із Дарницького району столиці з жалюгідною зарплатнею просто хотів підзаробити на виборах. Плюс у нього, як у «тридцятника» (агітатора, який відповідав за свій сектор у районі, поділеному на 30 секторів), були підлеглі — «сороковники», тому він мав усі шанси стати депутатом Дарницької райради від блоку Черновецького.

Утім, ознайомившись із методами, які використовує ця команда «марсіан», щоб прийти до влади, агітатор почав збирати докази про злочин. За його словами, ще у листопаді—грудні 2005 року він дослідив власний сектор: розпитав консьєржів про тих, кому потрібна допомога, обійшов позначені квартири і особисто познайомився з інвалідами й пенсіонерами. Списки здав у штаб, де їх звірили зі своїми й почали готуватися до роздачі пайків. На Дарницький район було виділено близько 70—80 тисяч пайків: гречка, цукор, паштет, згущене молоко, шоколад плюс агітаційні матеріали.

«Зауважте, у Києві 10 районів, у кожному по 30 «тридцятників», кожен щомісяця отримував 300 доларів. Відтак оплата праці за місяць — десь 90 тисяч «зелених», — каже пан Спірідонов. — І це лише «тридцятникам» і тільки протягом серпня—вересня 2005 року. Бо з жовтня нам платили уже по 500 доларів на місяць. Загальна сума складала десь 150 тисяч доларів. А ще ж кожен із нас мав водія–помічника, якому платили 20 доларів за поїздку. 300 водіїв отримували 6000 доларів на день. Мало того, кожен «тридцятник» набирав біля сорока помічників, яким платили по 100 гривень за акцію. Як правило, це бабуся чи дідусь, що живуть у цьому будинку і знають малозабезпечених. Вони ходили й записували всіх тих, хто потребує допомоги, але питали: «За кого голосуватимеш? Якщо за Черновецького чи за його блок, ми заносимо тебе до списку і ти отримаєш пайок...»

Зрозуміло, що ці кошти ні тодішній кандидат у мери, ні його блок не позначали як витрати на передвиборчу агітацію, а лише як благодійність.

Вирішив: «марсіани» не пройдуть!

«УМ» зацікавило, чому агітатор із перспективою депутатства вирішив «зістрибнути з космічного корабля», ще й вступив із командою Черновецького у протистояння.

«Серед «тридцятників» було багато молоді, студентів. І тут у мене стався моральний злам. Я зрозумів, що молодь вчиться досягати результатів брехнею та підкупом, а вибори фактично купуються, — коментує Віктор Спірідонов. — Крім того, застосовувалися технології зомбування. Для мене, психіатра, це очевидно. Я навіть злякався, бо усвідомив, що одного ранку кияни прокинуться холопами клану Черновецького. Тоді я й почав готувати матеріали. Став збирати все, що можливо. Зі своїми «сороковниками» ми зняли увесь процес вербування людей, ще 20 березня 2006 року (за тиждень до виборів. — Ред.) написали заяви до ТВК, до ЦВК — про те, що відбувається прямий підкуп виборців. Але нас не почули. Лише в прокуратурі столиці одразу — 3 квітня — відкрили кримінальну справу. За один день було зібрано свідчення близько 300 осіб: що вони отримували гроші, пайки в обмін на голосування за Леоніда Черновецького. Але парадокс: із міської прокуратури справу було передано до Генеральної. Вона припинила слідст­во й закрила справу не у зв’язку з відсутністю події чи складу злочину, а у зв’язку з допущеними процесуальними порушеннями, які могли бути усунуті за вказівкою вищого за рангом прокурора або ним безпосередньо».

Нині ці вибрики на Різницькій розглядає вже Верховний Суд. Адвокат Спірідонова Валерій Карпунцов каже, що вони просять Феміду скасувати судові рішення Печерського та Апеляційного судів столиці й направити зібрані матеріали на новий розгляд із зобов’язанням суду першої інстанції здійснити перевірку підстав для закриття кримінальної справи на Різницькій. Тим більше що в матеріалах судової справи взагалі відсутня постанова про порушення кримінальної справи. «Як тоді суд першої інстанції і Апеляційний давали оцінку діям слідчих Генпрокуратури?», — обурюється адвокат.

А от Віктор Спірідонов лише додає: «Я впевнений: ми переможемо! І врятуємо Київ від нечесної влади».