До свят залишилося менше трьох тижнів, а залізничні квитки на «гарячі» напрямки, такі як Крим, Львів, Івано–Франківськ, Донецьк, а тим паче — Київ, дістати майже неможливо. Та попри все люди, які хочуть провести зимові свята з родичами та друзями в інших регіонах, таки простоюють у довгих чергах із надією купити останні плацкартні бокові місця.
«Є у вас квитки на 29 грудня до Львова?», — запитую в касира, простоявши з півгодини у довгій черзі. «Та ні, розкупили вже все, раніше треба було приходити, — каже стомлена жіночка в уніформі по той бік вікна. — Є ще, правда, одне місце в СВ...» «А в Дніпропетровськ у вас є квитки на 31 грудня? — питає бабуся, нахиляючись до віконця каси. «Ні, — відповідає касир, заглядаючи в комп’ютер. — Залишились на 1 січня: плацкарт, нижня, верхня полиця...»
Квитки на новорічні свята почали продавати ще у листопаді, за 45 діб. Кажуть, що навіть у перші хвилини продажу квитків на період новорічних свят з’явились чималі черги. Що вже зараз говорити! Та втішає те, що у зв’язку зі святами «Укрзалізниця» призначила загалом 40 додаткових поїздів. Ану ж поталанить?
Підходжу до віконечка в іншому кінці зали. «Можна квиток до Львова на 29 грудня?». «Ще вчора були квитки і на 29, і на 30 грудня. Ви трішки спізнились, — каже касир. — Та, може, хтось здасть квиток, приходьте завтра». З цікавості прямую до каси поверенння залізничних квитків. Можливо, серед цих людей знайдеться той, хто до Львова їхати передумав? Тут, як виявилось, черга не менша, ніж перед звичайними касами. Люди метушаться і поглядають на годинник. «Тут хтось квитки до Львова здає?» — запитую. На жаль, ніхто в цьому напрямку їхати не передумав.
Отже, лишається єдина можливість дістатися до місця призначення, — знайти спекулянта. Оскільки тепер квиток можна придбати без паспорта, купивши «анонімні» квитки заздалегідь, спекулянти перепродують їх у гарячий час у два, а то й три рази дорожче. Та де ж ці перекупники, що скуповують квитки оптом? Пройшовши вздовж вокзалу, не зустрінеш жодної людини, яка б привертала увагу табличками «квитки на продаж» або кричала: «продам!». Ще б пак, адже по всіх закутках столичного вокзалу за порядком стежать міліціонери.
Проте, як стверджують самі пасажири, спекуляції таки існують. «От мій чоловік на днях хотів узяти квиток до Ужгорода, а тоді в касах не було вже білетів, — розповідає Марія, якій щойно вдалося купити квиток до рідного Житомира. — Так до нього тоді підійшов чоловік і запропонував купейний квиток за 200 гривень! Каже, дешевше не буде, а плацкарту в них нема. Що лишалося? Купив...»
Ярина МАТЧАК