Далі — «Барикада на Тузлі»

«Барикадний» формат

Після закриття харківського арт–клубу «OstaNNя барикада» Олесь Доній вирішив переформатувати «барикадну» діяльність свого мистецького об’єднання на фестивальну. Серед щорічних «барикадних» фестів — «День незалежності з Махном» у Гуляй–Полі, фестиваль вертепів «Карпатія» в Івано–Франківську і три регіональні «барикади» — Київська, Луцька і Харківська. Якщо до двох попередніх програм склад учасників визначав сам Доній, то в Харкові (8—9 грудня) його втручання було мінімальним. Кому ж, як не Сергію Жадану, бути куратором і модератором харківського літфесту? За задумом Сергія «Харківська барикада» мала форму двох великих марафонів — літературного і музичного.

Це ми вже проходили

Міжнародність фесту визна­чила присутність на «Харківській барикаді» авторів литовсько–білорусько–українсько–польського проекту «Magnus ductus poesis» («Велике князівство поезії»): литовців Євґеніуса Алішанки, Владаса Бразюнаса, Вітаутаса Дексніса, білорусів Андрея Хадановича й Марийки Мартисевич, поляків Барбари Ґрушки–Зих, Романа Мєчковського і львів’янина Остапа Сливинського. Цей півторарічний проект, як пояснив Хаданович, покликаний поєднати авторів різних культур і стилів. Саме тому поети і перекладають одне одного.

Але «барикадівці» не були налаштовані на читання серйозної поезії. Не від одного з них довелося почути, що на фест вони прийшли, аби пооцінювати учасників Першого відкритого чемпіонату України зі слему «Оберслем». Нічим особливо харківський слем, модерований традиційно Анатолієм Ульяновим, не відрізнявся від попередніх «неперших» і «закритих», хоча слемери з різних міст України пройшли відбірковий конкурс (із 60 заявок залишили 14). Потішу противників слему: перемогла таки поезія, а не «спідня білизна». Нагорода журналу «ШО» дісталася Дмитру Лазуткіну. Останній читав зі сцени і разом із поетами–двотисячниками: харківськими, київськими, полтавськими.

Дуже приємним і правильним було переважання на фестивалі харків’ян. «У нас сьогодні дуже цікаве письменницьке середовище, — говорить Сергій Жадан. — Але, як це не парадоксально, навіть у Харкові їх знають не всі». Під час акції «Повітря–Воздух» читали свої вірші разом із московськими поетами харківці Ростислав Мельників, Лала Багірова, Роман Трифонов і Ганна Яновська. Два презентовані на фестивалі журнали — «Нове мистецтво» і «Союз писателей» — теж мають харківську прописку.

Їх багато, але їм потрібне щось нове

У перервах музикували полтавці «Контрабас» (як на мене, це така суцільна «торба позитиву»!), харків’яни «Собаки в космосі» (Жадан читав вірші в їньому супроводі) і «JAH ПРЕ», дніпропетровці «Вертеп» і найочікуваніші київці «Сонцекльош». Лишалося незрозумілим, чому перед заключними драйвовими концертами молодь цілеспрямовано «звалювала»? Так і хотілося вигукнути: «Молодьож, чого тобі ще треба?», коли під час виступу «Сонцекльош» у залі було дуже «поодиноко»...

Річ у тім, що будь–яка аудиторія має здатність перенасичуватися. Двотисячників уже слухали, їхню антологію «Дві тонни» уже презентували на Форумі видавців у Львові. Там само влаштовували і слем, і «Літературний пороШОк». Можливо, нашим видавництвам, журналам і мистецьким об’єднанням слід вдаватися до нових, нерозтиражованих форм і нерозпіарених імен?

На щось подібне можна сподіватися від наступних проектів «OstaNNьої барикади». Навесні у Кам’янець–Подільському замку має відбутися міжнародний фестиваль «Серце Європи». «На нього буде запрошено поетів і музикантів із центральноєвропейських країн, — поділився планами з «УМ» Олесь Доній. — Умова така: брати тих поетів, чиї вірші покладені на музику, і лише ті гурти, які мають композиції на тексти цих авторів». Не менш цікавим видається ідея влаштувати влітку «Барикаду на Тузлі» — спільний український і кримськотатарський фестиваль.