Імітація діалогу

Упродовж останніх місяців у Відні тривали за посередництва міжнародної «трійки» — США, ЄС та Росії — переговори між сербами та албанцями Косова про майбутній статус цієї номінально сербської провінції. Косовари залишилися стояти на своєму: 10 грудня вони хочуть проголосити незалежність

Пропозиції Белграда

Сербська влада на переговорах із делегацією Косова у Відні виглядала як чоловік, який пропонує невірній дружині всі можливі варіанти її свободи, аби лиш зберегти бажаний для нього шлюбний союз. Спочатку йшлося про надання Косову найширшої автономії за зразком Швейцарської конфедерації, за якої Белграду належали б лише закордонна політика та охорона спільних кордонів. Потім було запропоновано «варіант Гонконга», за якого Косово залишається у складі Сербії фактично номінально, проводячи при цьому свою власну законодавчу, економічну та культурно­соціальну політику. Албанці відповіли, що це «азіатська, а не європейська модель».

Охоплений відчаєм Белград виклав косоварам «європейський варіант» вирішення проблеми. За модель взято Аландські острови, які населені шведами, але належать Фінляндії. Шведи, котрі мешкають на цих островах у Балтійському морі, користуються найширшими автономними повноваженнями, за винятком оборони та зовнішньої політики. Серби так покладалися на цю компромісну пропозицію, що на передостанній раунд переговорів до Брюсселя прибули разом президент Сербії Борис Тадич та прем’єр­міністр Воїслав Коштуніца, які попередньо виклали її главі дипломатії ЄС Хав’єру Солані. Албанці без роздумів відкинули і цей варіант. Косовари не дозволили б собі поводитися так виклично, якби не відчували за спиною підтримку офіційних Вашингтона та Брюсселя.

ЄС має своє вирішення проблеми

Останній раунд переговорів, який відбувся 26—28 листопада в місті Баден поблизу Відня, також закінчився провалом. Відтак міжнародна «трійка» має надати до 10 грудня свій звіт про результати шестимісячних переговорів між Белградом та Пріштиною генсеку ООН Пан Кі Муну. Пріштина вже заявила про намір проголосити незалежність Косова після цієї дати незалежно від змісту звіту.

Представник ЄС у міжнародній трійці, німець Вольфганг Ішингер повідомив, що у Бадені висунув від імені ЄС пропозицію про характер майбутніх відносин між Сербією та Косовим. В дипломатичних колах говорять, що ця пропозиція зводиться до побудови відносин між уже незалежним Косовим та Сербією на зразок тих, які існували в роки «холодної війни» між Федеративною Республікою Німеччина та Німецькою Демократичною Республікою. В цьому випадку Косово і Сербія утворюють спільну консультативну раду, яка має займатися питаннями торгівлі, контролю на кордонах та охорони здоров’я, але без згадок про майбутній статус самої провінції, повідомляє БіБіСі.

Але Євросоюз у цьому питанні не монолітний. Щонайменше п’ять країн­членів ЄС виступають проти надання Косову незалежності. Це Греція, Румунія, Словаччина, Іспанія та Кіпр, які або мають спільний кордон із Сербією, або великі етнічні меншини на своїх територіях, котрі потайки мріють про незалежність і лиш очікують на «косовський прецедент».

До гри входять косовські радикали

Компроміс ускладнюється перемогою на останніх парламентських виборах 16 листопада у Косові албанського радикала Хашима Тачі, політична сила якого набрала третину голосів. Албанський бойовик проводив виборчу кампанію під відому в 80х роках пісню шведської рок­групи «Європа» з назвою «Остаточний відлік». Для нього остаточний відлік до 10 грудня вже розпочався. Глави МЗС ЄС звернулися до Тачі з закликом не проголошувати незалежність в односторонньому порядку. Ймовірно, що албанці не приймуть цей заклик до уваги. Глава МЗС Швеції Карл Більдт попередив Хашима Тачі, що є різниця між поведінкою політика під час виборчої кампанії й політика, який уже очолює уряд. «Косово вже є фактично незалежним від Сербії, але я не вірю, що Косово бажає бути незалежним від міжнародної спільноти», — наголосив Більдт.

Можливі наслідки незалежності

Для ЄС незалежність Косова — це низка додаткових проблем. Малоймовірним є втручання в ситуацію 16тисячного військового контингенту в Косові KFor, до складу якого входять підрозділи НАТО та миротворці ООН. Ці сили добувають свій термін у Косові й після здобуття провінцією незалежності повинні бути змінені контингентом ЄС у складі 1800 полісменів та працівників правоохоронних органів. У провінції також почне працювати міжнародна цивільна група з нагляду за втіленням у життя домовленостей, яка матиме право втручатися в ситуацію в разі потреби. Заздалегідь можна сказати, що 100тисячне сербське населення Косова після виведення KFor залишиться зов­сім без захисту. Єдиним виходом для сербів буде повторення того, що зробили албанці: від’єднання від Косова і входження до складу Сербії. Можна передбачити, що в цьому випадку США та ЄС не будуть такі прихильні до сербських сепаратистів, як тепер до албанських. Тому серби матимуть на вибір два варіанти: або загибель, або еміграція до Сербії.

Брюссель на цей час манить Сербію і Косово одним пряником: членством в ЄС. У разі будьякої спроби Сербії відстояти свою державну та національну гідність «пряник» дістанеться тільки улюбленій дитині — албанцям Косова. А Сербії залишиться лише один варіант «солодкої помсти»: розвал Боснії і Герцеговини та приєднання до своєї території населеної сербами Республіки Сербської (вона зараз входить до складу БіГ). Плани розколу Боснії і Герцеговини не чужі й теперішньому керівництву Сербії. Все це створить ефект ланцюгової реакції: кине частину країн Європи в котел сепаратистських переділів кордонів. У самій же Сербії шляхом демократичних виборів до влади прийде такий радикальний націоналістичний режим, до якого і режиму Слободана Мілошевича буде далеко. Албанці Македонії, які становлять третину населення цієї країни, також запрагнуть незалежності. До такого фіналу ведуть дії США та ЄС.