Садити ліс тепер престижно. (Укрінформ.)
Фахівці стверджують, що пожежі на Херсонщині, внаслідок якої вигорів ліс на площі понад 5 тисяч гектарів, слід було очікувати. Адже ліси в цьому регіоні є одними з найбільш вразливих до полум’я, а влада до стихійного лиха мало що зробила для відвернення біди.
Нині регіональні керівники лісових господарств зізнаються, що критику роботи з боку Президента Віктора Ющенка сприйняли з розумінням. У Державному комітеті лісового господарства кажуть: якби глава держави особисто не приїхав на місце трагедії і не дав вказівку уряду виділити гроші на якомога швидшу ліквідацію наслідків пожежі, коштів від Кабміну довелося б чекати невідомо скільки.
Пожежа на Херсонщині стала наймасштабнішою в Україні за останні десять років. Раніше з аналогічним розмахом горів ліс у Луганській області.
Першочерговим завданням сьогодні є розчищення вигорілої території для висадки вже навесні молодих дерев. Фахівці попереджають: у квітні в деревині на згарищі можуть розвестися стовбурові шкідники, які згодом перекинуться і на здорові дерева на території, прилеглій до місця пожежі
Аби цього уникнути, до робіт на Херсонщині залучені не лише тамтешні лісогосподарники, а й їхні колеги з усієї України. Тут цілодобово працює майже 2 тисячі людей, понад 70 одиниць тракторів і 150 автомобілів, а також задіяно понад 600 мотоінструментів. Головне завдання — вивезти порубкові залишки і виконати вимогу Президента протягом 6—8 місяців відродити лісонасадження.
«Крім того, ми залежні від фінансів. У тих регіонах, де ліс є прибутковою справою, як, приміром, на Прикарпатті, лісові господарства, відповідно, мають за що купити необхідну техніку й обладнання. У Херсонській області лісники такої змоги просто не мали, бо ліс насаджували штучно, з метою не продажу, а захисту грунтів від пісків», — додає Микола Ведмідь.
Створення штучних лісових зон потребує, в першу чергу, детального аналізу території та особливостей її грунтів. На Херсонщині, де створювати ліс почали ще в позаминулому столітті, на це останнім часом не надто зважали. Робили все в найлегший спосіб — майже всюди висадили хвойні дерева, які добре приживаються, не потребують особливого догляду, проте й не гірше горять, оскільки є менш стійкими до вогню, аніж листяні. Зважаючи ж на особливості тамтешнього клімату, монолітні ліси з самого початку були приречені на постійні пожежі, адже опадів на Херсонщині інколи випадає не більше 350 міліметрів на рік. І це при неймовірно сильних вітрах, які роздувають вогонь за лічені секунди, внаслідок чого низова пожежа переростає у верхову, гасити яку значно складніше.
До того ж особливість земельного покриву в херсонських лісах теж не сприяла пожежникам. Бо на Поліссі, приміром, він перегниває, а тут через сухий клімат займання відбувається за секунди. «Хвоя в цьому випадку прирівнюється до пороху, бо суха, і полум’я вмить перекидається на прилеглу територію», — пояснює заступник голови Державного комітету лісового господарства Микола Ведмідь.
«Нині, на відміну від традицій Радянського Союзу, українські фахівці перед тим, як реалізовувати будьякі проекти, просять державні інститути дати свій вичерпний висновок, — продовжує Микола Максимович. — Завдяки порадам експертів, які провели аналіз грунтових вод у цьому регіоні, тепер насадимо понад 15 відсотків листяних дерев, які є більш стійкими до вогню». Вже навесні до хвої почнуть «підселяти» обліпиху, акацію, червоний і звичайний дуби, берези тощо.
Однак цей процес потребує часу. Фахівці стверджують: знайти саджанці на тисячі гектарів, які б прижилися в кліматичних умовах Херсонщини, недостатньо. Треба підготувати грунт для посадки, а це потребує відповідної техніки й часу.
Зазвичай на оновлення лісу молодняком відводять щонайменше два роки, адже для більшої продуктивності слід підготувати ґрунт, розпушити його для досягнення необхідного ущільнення і сприйняття нових саджанців, що дасть майже стовідсоткове приживання кореневої системи при посадці. А отже, кошти і людські зусилля не будуть викинуті на вітер. Однак лісники таки знайшли спосіб досягти бажаного та ефективного результату за коротші терміни.
Вчені Національної академії наук вже відпрацювали способи стимуляції росту кореневої системи саджанців: для швидких темпів добавлятимуть добрива і вологонакопичувачі. Останні, до речі, вже давно широко застосовують у США, а наша держава користується розробкою американських колег лише три роки. Крім того, до Нового року придбають 15 лісосадівних машин. Адже в цьому випадку визначну роль відіграє навіть не людський фактор. Ідеться, каже Микола Ведмідь, про необхідність професійного підходу, для чого спецтехніка є незамінною. «Ми б могли просити допомоги у населення, яке неабияк прагне посприяти відродженню живої природи, однак у цьому випадку займатися справою мають фахівці», — додає він.
Насаджені наступного року дерева мають бути добре убезпечені від пожеж. Для цього дуже важливими будуть передбачені проектом штучні водойми, які не тільки гарантуватимуть забор води пожежниками, а й освоюватимуть територію, що спростить гасіння у випадку НП.
Також уперше в бюджеті України передбачено кошти на будівництво у Херсонській області протипожежних доріг, які сприятимуть оперативності приїзду рятувальників на місце ймовірної пригоди. Раніше їм доводилося долати пагорби грунтової дороги, що інколи не під силу навіть досить потужним вантажним автомобілям. Завдяки цьому проектуванню лісові масиви розіб’ють на блоки, по яких і прокладуть спеціальні дороги.
Окрім робіт із ліквідації наслідків стихії, держава паралельно намагається отримати і хоча б якусь користь від залишків обгорілої деревини, продавши її. Проте наразі цей процес складний — реалізовано всього 3,7 відсотка обгорілої деревини. «Штучно насаджені протягом десятиліть ліси на Нижньодніпров’ї не планували використовувати як сировинний ресурс, — каже Микола Максимович. — А тому вартість їх мізерна. До того ж дерева сильно обгоріли, відтак втратили деякі технічні якості і є придатними лише для спалювання на електростанціях».
Наразі вдається продавати лише завдяки співпраці з місцевими бізнесменами. Ціна невисока — за кубометр обгорілої деревини держава отримує приблизно по 150200 гривень. Тоді як вартість засадження одного гектара знищеної полум’ям території коливається у межах трьох тисяч гривень.
Звичайно, щоб не мати ось такої мороки, а головне — не допускати подібних НП, треба вміти берегти природні «легені життя». І це теж ключова місія працівників галузі.
З метою інформування населення про важливість збереження лісу зпоміж іншого цьогоріч в українських школах провели конкурс дитячого малюнка і твору на тему «Людина і ліс». Школярам не лише пояснювали, чому треба шанувати природу, а й залучили до насаджень дерев. А за період акції «Озеленення країни — спадщина для майбутніх поколінь» було проведено понад півтисячі інформаційнопросвітницьких заходів.«Ми будемо через ЗМІ просити громадян зрозуміти одну життєво важливу річ: роблячи шкоду лісу, ви завдаєте шкоди і своєму району, і області, і державі, і майбутнім поколінням, — резюмує Микола Ведмідь. — На Херсонщині вогонь минув села. Це милував Господь, що не сталося, як у Каліфорнії, де згоріло 5 тисяч будинків. А країна там значно потужніша, і можливостей у рятувальників значно більше».
Жителів сіл Троянівка та Бірки, що в Зіньківському районі, обурив той факт, що приватне підприємство «Картопля Полтавщини», яке веде господарську діяльність, зокрема й на території Бірківської сільської ради, розорало орендовані землі площею 28,7 гектара, які були луками, оскільки розміщені безпосередньо біля річки Грунь-Ташань, iз таким прицілом, щоб вести на них інтенсивне землеробство. >>
У народі кажуть: щоб життя немарно прожити, треба збудувати дім, посадити дерево і виховати дитину. Лісівники Великокопанівського лісництва за своє життя висадили тисячі дерев. Справа ця доволі копітка: спочатку в спеціальних розплідниках вирощують саджанці для подальшої висадки, а пізніше за допомогою спеціальної машини їх висаджують у відкритий ґрунт. >>
Зазвичай тихе та спокійне курортне місто Бердянськ, що у Запорізькій області, нині активно укріплює свою оборону. І невипадково — відомий курорт розташований за кілька десятків кілометрів від буремного Донбасу. >>
34-річний Сергій Антоненко підкреслює: це не бізнес, а переконання. Йому прикро від того, що наша Україна, яка могла б бути райським куточком, настільки засмічена. Тому молодий чоловік, за першою освітою технік-механік, а за другою, вищою, — економіст-правознавець, от уже 10 років власними силами бореться за чистоту навколишнього середовища, розгрібаючи смітники. >>
Маленьке село на межі Дрогобицького і Сколівського районів стало відоме кілька років тому завдяки фестивалю української історичної культури «Ту Стань!», хоча музей–заповідник існує вже давно, з 1994 року. Колишнє місто–фортеця виконувало важливу прикордонну місію і згадувалось як рівня Львову, Перемишлю і Галичу. Перші згадки про фортецю датуються 1340 роком.
До Урича веде нелегка дорога. Здавалося б, якихось кілька кілометрів від відомого на всю Україну курорту Східниця, можна і пішки пройти. Але. Дорога проходить через ліс, у гiрськiй місцевості. Та й майже битий шлях зі щебнем автобаном не назвеш. Від найближчого міста, Борислава, до Урича — годину їзди. А з громадським транспортом ситуація ще гірша: автобус ходить раз на добу, дiстатись можна або пішки, або автостопом. Уздовж усього села протікає річечка, хати часто стоять на узвишшях, до них ведуть сходи. А одразу за селом починаються скелі, де колись була фортеця i, за місцевими легендами, бував сам Довбуш. За кілька років фестивалів місцеві звикли до туристів, але святкування масштабних корпоративів заможних підприємств тут ще не було. Нещодавній корпоратив начебто і не приховувався, але серед місцевих мешканців почали поширюватися чутки, а на сайті заповідника в цей день з’явилася інформація, що він закритий для відвідування з «технічних причин». До слова, жодне львівське ЗМІ і словом не згадало про грандіозне гуляння. >>
Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно–насіннєвий центр» розташоване в селищі Брюховичі Львівської області. І це — єдине підприємство на всю країну, яке застосовує сучасні технології в насінництві. >>
