Нещодавнє рішення Кабінету Міністрів про можливість надання у концесію двох замків та палацу на Львівщині більше схоже на чергове випробування на живучість українських історичних пам’яток. Йдеться про передачу у концесію замків XV ст. у Свіржі Перемишлянського району, XVI—XVII ст. у Старому Селі Пустомитівського району, а також палацу XIX ст. у селі Тартаків Сокальського району Львівської області.
На глибоке переконання голови Львівської державної адміністрації Петра Олійника, це єдиний спосіб врятувати ці пам’ятки архітектури і показати «...як можна реставрувати історичну спадщину, не залучаючи бюджетних коштів». Адже для відновлення, наприклад, Свірзького замку потрібно 50 мільйонів доларів.
Проте довкола саме Свірзького замку виникає найбільше суперечок, оскільки юридична сторона рішення уряду є доволі туманною. У Законі України «Про концесію» стосовно таких об’єктів дотичною з натяжкою є лише фраза про об’єкти соціальнокультурного призначення, проте в дужках є переконливе уточнення: «...за винятком тих, які розташовані в рекреаційних зонах». Каменем спотикання є ще й той факт, що Свірзький замок переданий львівській обласній Спілці архітекторів разом із 22,2 гектара рекреаційної зони. Ця зона огороджена і має два ставки. Там відпочивають тисячі людей. Окрім того, за словами директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького, Спілка архітекторів уже виконала близько 80 відсотків відновлювальних робіт. Проте через перебої з фінансуванням минулого року до реставрації Спілка залучила і Львівську галерею мистецтв. Ці структури об’єдналися, щоб швидше завершити відновлення будівлі та пристосування її під Будинок творчості усіх творчих спілок. «Свірзький замок, — стверджує пан Возницький, — може стати ласим шматком для когось... ми можемо втратити його так само, як палац у Старому Роздолі. Його купили і тепер просто витрушують, вивозять усі цінності...»
Власне, через галас довкола мародерства в палаці Лянскоронських 1 лютого 2005 року Президент Ющенко підписав Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини». Проте чи сьогодні механізм передачі в концесію не стане способом оминути цей закон зможуть відповіти лише компетентні контролюючі структури.